— Хто ви така? — тихо спитав він.
— Стара, — сказала Лідія, — яка пережила всіх, кого мала пережити, і тепер переживе цих.
— Сідайте ближче, капітане. Нам із вами є про що говорити. Тільки відразу домовимося.
— Ви мені не вірте на слово. Ви людина службова. Вам потрібні папери.
— Папери я вам добуду. А ви мені добудете одне ім’я. Хто саме у вашій конторі підписував закриття обох справ? Бо без нього вони б так гладко не лягли.
— Коваленко, — сказав Бондаренко, перш ніж устиг подумати, чи варто говорити.
Лідія кивнула, ніби він підтвердив те, що вона й так знала.
— Значить, нагорі троє, — сказала вона тихо, більше собі.
— Заболотний хоче. Роман оформлює. Коваленко прикриває з боку закону.
— А Цвях — це руки.
Вона подивилася на капітана.
— Ви влізли в це, капітане, бо вам шкода напарника.
— А я влізла, бо мені більше нічого втрачати. Із нас двох небезпечніша для них я. Але сама я не витягну паперову частину. Ви витягнете.
— Тільки тримайтеся. За вами вже стежать.
Бондаренко поїхав за північ.
А Заболотний у цей час сидів у своєму кабінеті й слухав Коваленка, який доповідав телефоном сиплим від хвилювання голосом. Капітан Бондаренко був в архіві. Підняв дві старі справи, а ввечері їздив до старої Кравченко й просидів у неї три години.
Заболотний поклав слухавку й довго мовчав у темряві. Стара. Стрілець без промаху.
Капітан, який копає Савченка. Усе сходилося до одного — двору біля яру. Заболотний не любив, коли сходилося до чогось, чого він не розумів.
— Ну, здрастуй, бабусю, — сказав він тихо порожньому кабінету. — Подивимося, хто ти.
Вони прийшли на третю ніч після розмови Лідії з Бондаренком.
Заболотний не став квапитися. Він ніколи не квапився. Спершу він перевірив стару.
Пустив чутку через своїх людей, що за двір Кравченків дають добрі гроші. Подивився, чи забігає вона продавати. Не забігала.
Послав людину вдень під виглядом газівника. Той походив двором, зазирнув у сарай. Доповів, що бабка як бабка.
Живе бідно. Нічого особливого. Заболотний слухав і не вірив.
Людина, яка стріляла на автобазі, не залишила б газівникові нічого побачити. А газівник нічого й не побачив. Це Заболотного й насторожило найдужче.
Він вирішив перевірити стару так, як перевіряв усіх, кого не міг зрозуміти. Натиском. Послати бригаду вночі, взяти в обіг, налякати по-справжньому, а заодно перевернути дім і сарай як слід.
До підлоги. Якщо бабка та, за кого себе видає, зламається й підпише. Якщо ні, покаже себе.
І тоді стане ясно, з ким маєш справу. Цвях узяв чотирьох. Приїхали о третій ночі…👉Продовження, натисніть на кнопку “Далі” під рекламою👇👇👇
