Суддя довго мовчав. Потім зняв окуляри, поклав їх на стіл і подивився спершу на Назара, потім на Владу, потім на Кравця. У його погляді не залишилося колишньої відстороненості.
— Пане Назаре, — промовив він рівно, — ви й далі стверджуєте, що запис підроблений?
Назар відкрив рота, але голос прозвучав жалюгідно:
— Мене підставили. Я був… я був під впливом цієї жінки.
Влада підвела голову.
— Під впливом? Ти сам усе планував! Ти сам переводив гроші й казав, які документи потрібні!
— Мовчати обом, — жорстко сказав суддя. — Ви вже досить сказали.
Він повернувся до Влади.
— Пані Стеценко, ви давали свідчення як фахівчиня під присягою. Використали професійний статус, щоб подати неправдиві висновки й вплинути на долю дитини. Це не помилка. Це свідома участь в обмані суду.
Влада заплакала, але сльози вже нікого не зворушували.
Суддя перевів погляд на Кравця.
— Адвокате Кравцю, суд окремо направить матеріали до дисциплінарного органу. Ви подавали докази, які мали викликати у вас серйозні сумніви, і активно будували допит так, щоб підтвердити неправдивий образ відповідачки. Питання про вашу відповідальність буде розглянуто окремо.
Кравець опустив очі.
Нарешті суддя взяв теку з позовом Назара.
— Тепер повернімося до вимог позивача. Перше: твердження, нібито відповідачка систематично не справлялася з домашніми обов’язками. Після переглянутого запису суд бачить ознаки умисного створення неправдивої картини. Фотографії не можуть розглядатися поза контекстом.
Він переклав аркуш убік.
— Друге: звинувачення у фінансовій безвідповідальності. На записі сам позивач визнає виведення сімейних коштів і намір позбавити дружину можливості захищати свої права. Це не доказ вини відповідачки, а можливий доказ привласнення коштів і фінансового тиску.
Ще один аркуш ліг окремо.
— Третє: експертний висновок про психологічний стан матері. З огляду на виявлений особистий зв’язок фахівчині з позивачем і зміст запису, довіра до цього висновку втрачена повністю.
Оксана слухала, не вірячи, що ці слова звучать у реальності. Ще кілька хвилин тому вона була майже засуджена. Тепер кожен пункт, яким Назар намагався її знищити, обертався проти нього.
Суддя підвів погляд.
— Суд відхиляє вимоги пана Назара про передачу йому одноосібної опіки та майна. Більше того, суд вважає за необхідне негайно вжити заходів для захисту дитини й відповідачки.
Назар опустився на стілець. Уперше він виглядав не злим, не холодним, не впевненим, а порожнім. Влада ридала, закривши обличчя руками. Мирослава все ще стояла біля секретаря, міцно притискаючи старий планшет до грудей, ніби боялася, що хтось знову спробує забрати правду…
