Наступного ранку набряк зменшився, і Богдан зміг підвестися на подушках. Біля узніжжя стояв Кирило Коваль, керівник особистої охорони, який дванадцять років служив родині. Широкі плечі, коротка стрижка із сивиною на скронях і нерухоме обличчя робили його схожим на людину, яку неможливо застати зненацька.
Богдан зажадав перевірити все: записи камер, відбитки, шафки персоналу, походження вина й кожну хвилину перед замахом. Відповідь він хотів отримати до вечора. Кирило не став ставити запитань, закрив теку й вийшов, після чого чотирнадцять людей почали обшук маєтку.
За десять годин начальник охорони повернувся з удвічі товстішою текою. Першим доказом виявився запис коридору: після того як Оксана внесла тацю, до тривоги в кабінет ніхто не заходив. Другим був лабораторний аналіз — небезпечний осиний білок знайшли лише в келиху, але не в пляшці, чайнику чи воді.
Третім доказом стали відбитки. На кришталі, крім слідів пальців самого Богдана, виявили лише відбитки Оксани. Четверта знахідка чекала в її службовій шафці: за складеним рушником, усередині марлі, лежав невеликий безбарвний флакон із залишками тієї самої речовини.
П’ятий доказ стосувався грошей. За три дні до отруєння на рахунок Оксани надійшла велика сума, надіслана через ланцюжок підставних організацій. Переказ був оформлений так, щоб одержувачку неможливо було відділити від грошей ані поясненнями, ані випадковістю.
Останнім пунктом значився мотив. Загиблий Тарас працював на об’єкті, яким через дочірню структуру володіла організація Кравця. Перевірка визнала причиною обвалу порушення безпеки, Оксана намагалася домогтися компенсації через суд, але її позов відхилили.
Виходила завершена картина: вдова, яка втратила чоловіка з вини чужого бізнесу, підмішала отруту, залишила відбитки, сховала флакон і отримала плату. Навіть половини цих доказів вистачило б для обвинувачення. І все ж, перечитуючи рядки, Богдан відчував не задоволення від розкритої змови, а дедалі сильніше роздратування.
Пастка виглядала надто бездоганною. Справжні злочини залишали випадкові сліди, нестиковки й брудні краї, а тут кожен факт точно підтримував наступний. Жінка, яка вирішила вбити його, мала б володіти вражаючою обережністю — і водночас поводитися настільки безглуздо, щоб зберігати отруту у власній шафці й приймати гроші на своє ім’я.
Кирило запитав, чи слід затримати Оксану. Перед очима Богдана знову постала Міла біля ліжка, її серйозне обличчя й фраза про те, що вона знає, як це — помирати. Після довгої паузи він дозволив затримання, але окремо наказав провести його подалі від дитини.
Начальник охорони кивнув і попрямував до дверей. Богдан залишився біля вікна, спостерігаючи, як осіннє світло повільно повзе газоном. Йому щойно врятували тіло, але тепер усередині починало боліти щось інше — тривожний сумнів, якому не знаходилося місця серед шести акуратно складених доказів…👉Продовження, натисніть кнопку “Вперед” під рекламою👇👇👇
