Коли строк перевірки минув, сперечатися було важко. Повторна сходка влітку 1970 року пройшла вже інакше. Ніхто не вимагав позбавити Фарфора впливу. Навпаки, навіть найобережніші старі попросили його пояснити, як перенести цю систему в інші райони. Так за вісім місяців після звільнення Назар не лише повернув рідне місто, а й став визнаним лідером кримінального світу прибережного поясу. Однак його успіх надто швидко помітили у великих центрах, де старі авторитети не збиралися поступатися владою людині двадцяти трьох років.
У ці місяці остаточно виявилася ще одна риса його влади: Фарфор умів змушувати ворогів виглядати не ворогами, а майбутніми співробітниками. Він рідко знищував людину, якщо та могла бути корисною. Південний, який публічно поступився йому, зберіг частину впливу й отримав напрям у порту. Брати Литвиненки після поразки не зникли, а були вбудовані в автомобільні схеми під контролем спільного куратора. Таран утратив самостійність, але зберіг свої заклади, бо Назарові потрібен був порядок, а не порожня помста.
Багато хто вважав це м’якістю. Насправді це була економія сили. Мертвий ворог залишає по собі хаос, родичів, образи й бажання помститися. Підлеглий ворог, якщо правильно тримати його за слабкі місця, приносить дохід і служить застереженням для інших. Фарфор бачив у людях не лише загрози, а й функції. Ця холодна практичність лякала сильніше за лють.
Система Фарфора здавалася майже безкровною лише порівняно з колишніми бандитськими війнами. Насправді вона була жорсткою до краю. Просто її жорстокість частіше лишалася невидимою. Людину могли позбавити доступу до грошей, змусити партнерів відвернутися, перекрити шлях до потрібного чиновника, обрубати зв’язки з родиною, зробити її ім’я токсичним. У світі, де все трималося на довірі й страху, це дорівнювало повільному знищенню.
Саме тому багато хто волів погоджуватися з Фарфором ще до того, як конфлікт ставав відкритим. Він рідко заганяв противника в кут одразу. Спершу показував вихід: місце в системі, частку, збережене обличчя, можливість і далі жити. Але якщо людина відкидала цей вихід, другий шанс уже не був схожий на милість. Назар не любив повторювати пропозиції. У його розумінні той, хто не почув тихого голосу, сам обрав гучніший спосіб пояснення.
Місто поступово звикало до нової тиші. Вуличні бійки стали рідкістю, дрібних злодюжок змушували працювати під наглядом або йти. Тіньові підприємці платили частку без колишнього торгу, бо натомість отримували передбачуваність. Навіть поліція відчувала дивне полегшення: менше трупів, менше гучних заяв, менше хаотичних розбірок. Фарфор не припиняв злочинність — він перетворював її на керовану систему, і саме це робило його небезпечнішим за звичайного бандита.
Весна 1971 року принесла у злочинний світ велику порожнечу. Від серцевого нападу помер Дід Мирон — легендарний злодій, який майже два десятиліття утримував неформальне першість серед старої гвардії. Його вплив тягнувся від віддалених околиць до холодних далеких земель. Спадкоємця він не назвав. За злодійськими поняттями це означало одне: влада перейде до того, хто зуміє взяти її й утримати.
Почалася міжусобиця, яку пізніше називали великою. Головних претендентів було п’ятеро. У великому центральному місті спирався на старі ринки й перевезення злодій на прізвисько Серединний. Один із далеких напрямів представляв Північний Другий — родич того самого старого, який учив Назара в колонії. Далекі лісові краї об’єднав Тайговий, людина з тяжкою табірною славою. Гірські території висунули Гірського — дипломата, який умів мирити тих, хто вже дістав зброю. П’ятим несподівано для багатьох виявився Фарфор.
У двадцять чотири роки він був наймолодшим із претендентів, але ігнорувати його вже не могли. Південь і портові торговельні вузли давали величезні доходи, а створена ним система працювала стабільніше за старі вертикалі. Війна почалася не з пострілів, а з переговорів. Кожен претендент обіцяв майбутнім союзникам вигоди. Серединний — доступ до головних фінансових потоків. Північний Другий — захист традицій. Тайговий — силовий союз далеких кланів. Гірський — мир і гнучку дипломатію…
