Життя без прикрасОксана підняла на мене очі й знову заплакала.
Ніна пішла останньою. Увесь вечір вона мовчала у своєму кутку. Коли посуд уже прибрали й провели дільничного, підвелася, поправила шаль, узяла Катю за руку. Я вийшла з ними до дверей.
— Ніно, візьміть квиток. Він ваш, належав вашій матері.
Вона подивилася на мою розкриту долоню й похитала головою.
— Мати звеліла знайти тебе й повернути. Я так і зробила. Тепер він у тебе: ти ж заплатила за нього колись. Хай лежить. Зберешся по новий квиток — дістанеш цей, згадаєш.
— Я не знаю, чим вам віддячити.
— Не треба дякувати. Якби я сьогодні не прийшла, погано б мені спалося. А тепер засну. — Вона помовчала й додала, майже не розтуляючи губ: — І ти цієї ночі не бійся. Уночі все скінчиться. Потім залишаться папери.
Так і сталося. Уже наступного дня Андрій Петрович передав матеріали до відділу. Порушили справу про підроблення медичного висновку та замах на шахрайство в особливо великому розмірі. Наталія Денисівна склала заяву так, що відмовитися починати розслідування було неможливо. До неї додала роздрукований договір, записи дзвінків, лист Павла, довідку Коваля, копію оголошення та записи Оксани.
За назвою «Теплий берег» виявився пансіонат на третьому поверсі житлового будинку у великому місті. Ліцензії не було. Чотири ліжка, один санітар. За три роки господар устиг змінити чотири назви.
Гончар у день мого нібито проведеного огляду взагалі не працювала. У трудовій книжці була відмітка про відпустку, та й у місті її тоді не було. З’ясувалося, що висновок вона підписала за гроші заздалегідь — «на майбутнє», як сама любила казати.
Привезені Миколою в липні вітаміни Наталія Денисівна віддала на експертизу. Усередині капсул знайшли сильнодійний транквілізатор, який не можна купити без рецепта. Доза невелика, але літній людині її вистачало: надвечір важка голова, сплутані думки, загублені окуляри. Цим пояснювалося й те, що я не пам’ятала серпневого візиту сина.
Вислухавши експерта, я довго не могла заговорити.
— Він домагався, щоб я сама повірила, ніби божеволію?
— Так, — відповіла Наталія Денисівна. — У цьому й жах таких схем. У людини забирають майно й змушують сумніватися в собі. Чужий сумнів — найсильніша зброя шахраїв, сильніша за підроблені документи.
Я дивилася на червону ручку на столі. Потерта, з погризеним ковпачком. З нею я пропрацювала в школі сорок один рік, жодного разу не засумнівавшись, де правильно, а де ні.
Суд відбувся восени наступного року. На засідання я прийшла в сірому драповому пальті, із синьою текою. Микола сидів за ґратами, змарнілий, постарілий, із відрослою щетиною, і дивився в підлогу. Під час читання обвинувачення він здригнувся лише раз — на слові «мати». Оксана давала свідчення спокійно, не ховала обличчя. Рієлтора Сергія допитували окремо; він присягався, що нічого не знав.
Гончар призначили умовний строк. Власник пансіонату переховувався, його оголосили в розшук. Микола отримав два роки колонії-поселення. Крім того, його зобов’язали відшкодувати збитки людям, яких він устиг ошукати раніше.
Суддя запитала, чи хочу я щось заявити.
— Прошу розглянути справу за законом. Поблажливості я не прошу.
Вона кивнула. Наталія Денисівна сиділа поруч і під столом стиснула мою руку.
Оксана подала на розлучення й залишилася у В'язоліссі. Спершу вони жили в мене, у кімнаті Віктора. Потім вона винайняла маленьку квартиру на сусідній вулиці, а в січні стала бухгалтеркою в моїй колишній школі. Директорці, Тетяні Іллівні, я зателефонувала сама: колись вона була моєю ученицею.
Павло пішов до третього класу. Тепер після уроків він щодня забігає до мене. П’ємо чай із варенням, читаємо, перевіряємо завдання. Я для нього бабуся Лара, а коли беруся пояснювати правила — професор.
Одного правила, найважливішого з тих, що я знаю, я навчила його взимку. Він приніс шкільний папір, який треба було підписати.
— Павле, що роблять перед тим, як поставити підпис?
— Читають. До останнього рядка.
— А якщо тобі скажуть: «Там усе стандартне, не муч очі»?
— Тим паче прочитати! — Він засміявся.
Поділіться враженням від історії
2Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.
Не хочеться вірити, але все можливо.
Опасность!! Предупреждение !!