«Якщо Кравченко дізнається завчасно, він устигне сховати кінці, а кінців у нього, судячи з усього, чимало». Роман Кравченко приїхав до лікарні за тиждень, сам, без попередження, у дорогій куртці, що пахла одеколоном, і зайшов до кабінету завідувача без стуку, як заходять люди, яким і на думку не спадає, що може бути інакше. «Павле Андрійовичу, добрий день!» Він сів, не чекаючи запрошення.
«Чув, у вас лежить невідома жінка, знайдена біля селища за лісом. Хотів би глянути, може, впізнаю, у нас там сезонні робітники бігають, мало що». «Вона без свідомості», — збрехав Павло Андрійович рівним голосом.
«Стороннім вхід заборонено». «Розумію, розумію». Роман усміхнувся рівною, дорогою усмішкою, яка не піднімалася вище вилиць.
«Павле Андрійовичу, ви ж 22 роки тут працюєте, а відділення досі без нормального ремонту. Я міг би допомогти як спонсор: обладнання, ремонт даху, усе, що треба. Мені тільки для початку треба зрозуміти, хто у вас там лежить, щоб співвіднести з нашим санаторним персоналом».
«Раптом хтось із моїх людей зник, а я й не знаю». «Дякую за пропозицію, — сказав Павло Андрійович, — але пацієнтка залишиться під моїм наглядом, доки її особу не буде встановлено офіційним шляхом — через слідство». Усмішка сповзла з обличчя Романа рівно на пів секунди, і це було промовистіше за будь-які слова.
«Яке слідство, Павле Андрійовичу, ви про що?» «Про те саме, — сказав він, витримуючи погляд. — Усього доброго, Романе Васильовичу». Кравченко підвівся, обтрусив штани — жест людини, яка в будь-якій ситуації зберігає гідність, навіть коли зазнає поразки, — і вже біля дверей обернувся.
«Павле Андрійовичу, ви людина немолода, у вас, я чув, машина стара, гараж дірявий, донька в області знімає квартиру, важко їй, мабуть. Подумайте про своїх, перш ніж лізти в чужі справи. Світ маленький, а я в цьому районі багатьом дещо винен».
«Це була погроза, Романе Васильовичу?» «Це була турбота», — сказав Кравченко й вийшов, не грюкнувши дверима, що чомусь було страшніше за будь-який грюкіт. Тієї ж ночі в гаражі біля дому Павла Андрійовича щось замкнуло, і старий позашляховик, який він збирав по частинах три роки, згорів ущент разом із гаражем. Дізнавач написав в акті: «Коротке замикання…»
