Життя без прикрасДо дверей вона так і не дійшла. Спершу слід було переконатися остаточно. Майже дві години Лариса просиділа в маленькому кафе навпроти, вдаючи, ніби п’є чай, який давно охолов.
Ближче до вечора біля будинку зупинилася темна машина. З неї вийшла жінка у світлій сукні, схожа на супутницю Степана з фотографій. Вона вийняла з багажника пакети й своїм ключем відімкнула хвіртку.
За кілька хвилин з’явився чоловік. Він іще не повернувся, а Лариса вже впізнала його за спиною та ходою. Після давньої травми Степан трохи вивертав праву стопу; коли поспішав, плечі звично розгойдувалися. Він схуд, коротко підстриг волосся й майже зовсім посивів на скронях, зголив вуса. За більш ніж двадцять п’ять років поруч із ним Лариса знала його надто добре, щоб ці зміни могли її обдурити.
Біля хвіртки Степан узяв в Оксани один із пакетів і щось сказав. Вона засміялася, поправила комір його сорочки — так само по-домашньому, як колись робила Лариса.
Ларисі забракло повітря. У пам’яті разом зійшлися закрита труна, знімок із чорною стрічкою, Микола, який підтримував її під руку серед могил. Потім — ночі без сну, продана машина, квитанції за боргами. Три зими вона приходила розчищати сніг біля пам’ятника. А Степан, заради якого все це було пережито, стояв за кілька десятків метрів і спокійно обговорював покупки з іншою жінкою.
Вона не побігла до нього й не закричала. Дістала телефон, зробила кілька знімків. Самої її розповіді не вистачить — це Лариса тепер розуміла. Чоловік, який одного разу влаштував власну смерть, напевне спробує вигадати нове пояснення.
Наступні два дні вона спостерігала здалеку й обережно розмовляла із сусідами. Називалася далекою родичкою Віктора, зв’язок із якою родина давно втратила. З почутого поступово складалося те, що Степан розповідав тут про себе.
У місті він з’явився невдовзі після пожежі. Казав, що раніше жив далеко звідси, потім розлучився й захотів почати все заново, біля моря. Оксану називав цивільною дружиною.
— Та вони не тут познайомилися, — зауважила літня сусідка. — Майже разом приїхали. І відразу було видно: давно одне одного знають.
Лариса дійшла висновку, що інша жінка була в нього ще до тієї смерті, у яку її змусили повірити.
Сусіди пам’ятали, на яку широку ногу Віктор жив спочатку: винаймав гарний будинок, придбав машину, часто кликав знайомих до кафе. Достаток пояснював продажем бізнесу. Зміна сталася приблизно рік тому — він почав заощаджувати, машину продав. Кілька разів голосно сварився телефоном із людиною, яку називав Миколою.
— Я навіть чув, як він йому казав: «Ти отримав свою частку, решта була моя», — розповів сусід. — А іншого разу кричав, що брат скористався тим, що в нього зв’язані руки.
Почуте збігалося із записами з гаража. Микола утримував гроші, знаючи, що Степан не зможе відкрито звернутися по них до банку, суду чи поліції. Разом вони влаштували нове життя одному з братів, а потім стали ворогами через суму, заради якої обдурили решту.
Третього вечора Степан вийшов сам і пішов до набережної. Лариса рушила за ним, тримаючись на відстані. Біля безлюдної частини пляжу він зупинився, набрав номер. Вітер відносив частину розмови, але дещо вона чула виразно.
— Поверни гроші, Миколо. Я більше не чекатиму. Не забувай: якщо все зруйнується, ти сядеш разом зі мною.
Закінчивши дзвінок, Степан довго дивився на море. За кіоском, за двадцять кроків від нього, стояла Лариса. Тепер перед нею був чужий чоловік, який сам вирішив зникнути. Уперше вона дивилася на нього так, без колишньої туги за втраченим чоловіком.
Степан раптом обернувся. Їхні погляди мало не зустрілися, але Лариса встигла відступити за стіну й завмерла, затуливши рот долонею.
Їй хотілося вийти, гукнути його на ім’я, побачити, як зміниться його обличчя, коли перед ним постане власна вдова, що прийшла з минулого. Вона стрималася. Для розмови було зарано: фотографії, документи, сліди грошових переказів у неї вже були, а хто лежав у могилі та як Микола допоміг оформити неправдиву смерть, вона ще не знала.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.