Життя без прикрасОдного разу у двері постукали. Кур’єр привіз документи з частини. Надія навіть не стала їх читати. Поклала конверт на стіл і пішла до спальні. Віра залишилася на кухні й узяла папери до рук.
За кілька хвилин вона різко схопилася.
— Тітко Надю! — гукнула дівчина. — Зачекайте! Від чого, кажете, помер Кирило?
— Від серцевого нападу… Краще б моє серце зупинилося замість його.
— А тут написано, що від пневмонії!
Надія вийшла зі спальні так різко, ніби її вдарило струмом. Вона вихопила документи й почала читати рядок за рядком.
— Як це… Пневмонія? Але мені сказали зовсім інше. Що вони там наплутали?
— Не знаю, — розгублено мовила Віра. Потім помовчала й додала: — А ви не думали поїхати туди? У місто, де його поховали. Треба вимагати ексгумацію. Нехай пояснять, чому на словах одне, а в паперах інше.
— Мені сказали, що туди зараз їхати небажано, — прошепотіла Надія. — Але я так хочу забрати Кирюшу додому…
За кілька днів вони вдвох вирушили до міста, де служив Кирило.
У частині їх зустріли холодно.
— Жодної ексгумації не буде, — жорстко заявив начальник. — Ваш син помер від інфекції. Розкривати могилу зараз небезпечно й неприпустимо.
— Але мені повідомили, що він помер від зупинки серця! — не здавалася Надія. — А в документах написано — пневмонія!
— На тлі пневмонії серце могло не витримати, — відрізав начальник. — Жінко, прийміть те, що сталося. Нічого вже не змінити.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.