— Я можу повернути собі життя. І зроблю це.
Охорона спробувала зупинити його біля виходу, але Карім подивився на них так, що ніхто не наважився ступити крок.
— Хто стане між мною і дверима, покине цей дім раніше заходу сонця.
Він вийшов до машини без церемоній, без почту, без звичної величі. Серце билося швидко, але вперше це був не біль. Це була свобода.
Коли Олеся підійшла до стійки посадки, у будівлі знявся шум. Люди озиралися, хтось діставав телефони. До входу, порушивши звичний порядок, під’їхав кортеж. Дверцята машини розчинилися, і з неї вийшов Карім. Не в урочистому вбранні, не оточений радниками, а простий, рішучий, майже беззахисний у своїй відкритості.
Олеся завмерла.
— Каріме…
Він ішов просто до неї. Натовп розступався. Світ навколо звузився до його обличчя.
— Ти збиралася полетіти без прощання? — спитав він, зупинившись за крок.
— Мені не залишили вибору.
— Мені теж намагалися не залишити.
— Рада…
— Нехай рада почує разом з усіма.
Він узяв її за руку. Камери вже були спрямовані на них, люди перешіптувалися, охорона розгубилася.
— Каріме, не треба. Це стане скандалом.
— Я надто довго жив так, щоб нічого не ставало скандалом.
Він говорив голосно, ясно, без звичної холодної влади. У його голосі була правда.
— Я кохав Лейлу. Вона була моїм світлом, і її більше немає. Я думав, що разом із нею помер і я. Але ти прийшла й навчила мене знову дихати. Ти сперечалася зі мною, коли всі мовчали. Залишалася, коли інші тікали. Бачила в мені не титул, не хворобу, не загрозу, а людину. Олесю, ти стала повітрям, яке я не хочу втрачати.
Сльози застилали їй очі.
— Це неможливо.
— Неможливим було жити мертвим сім років. Усе інше можливе, якщо серце ще б’ється.
Він опустився на одне коліно просто посеред зали вильоту. Натовп ахнув.
— Олесю Коваленко, вийдеш за мене?
Вона затулила рот долонею. Кілька секунд слова не знаходилися. Перед нею був не могутній шейх, не пацієнт, не людина з легенд і чуток. Перед нею стояв чоловік, який нарешті вибрав життя.
— Це божевілля, — прошепотіла вона.
— Тоді нехай уперше моє божевілля буде щасливим.
Олеся торкнулася його обличчя.
— Так. Я вийду за тебе…
