Життя без прикрасСвітлана прийшла на повторне опитування без сережок і без колишньої впевненості. Аня сиділа в коридорі, згорбившись, і не дивилася на матір.
— Я не хотіла, щоб його вбили, — сказала дівчинка Маші, коли вони випадково опинилися поруч біля вікна.
Маша подивилася на неї. Перед нею була не ворогиня, а налякана дитина, яка надто пізно, але все ж зробила правильно.
— Він живий, — відповіла Маша. — І більше його ніхто не викине.
Через місяць Олега усунули від керування салоном. Формально — «на час перевірки», але клієнти вже знали достатньо. Зарплату Маші виплатили після скарги й втручання юриста, якого порадив Микола з клініки. Грошей було менше, ніж хотілося, нерви ніхто не повернув, але господині кімнати Маша змогла заплатити за два місяці наперед.
Світлана відмовилася від прав на цуценя письмово. Не з каяття — радше з бажання швидше закрити неприємну історію. Папір Маша підписувала у ветеринарній клініці, де Бублик сидів у неї в сумці й уважно дивився на всіх круглими очима. Микола поставив печатку, передав Маші документи й неголосно сказав:
— Тепер офіційно ваш.
Артем увечері довго розглядав паспорт цуценяти, ніби там був не номер чипа, а нагорода.
— Отже, він більше не нічий? — спитав він.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.