Марія знову помітила в його згаслих очах глибокий, нестерпний біль за тих шістьох хлопців, що не повернулися із завдання. Ветеран гірко зізнався, що щиро сподівався більше ніколи не розчохляти свій армійський збройовий тайник. Однак її відчайдушний нічний стукіт у дерев’яні двері назавжди перекреслив ці мирні плани.
Дівчина розридалася, прохаючи пробачення за те, що мимоволі втягнула його в смертельно небезпечне протистояння з владою. Олексій філософськи зауважив, що суть боягузливих покидьків із великими зірками на погонах не змінюється з роками. Користуючись своєю безкарністю, ці хижаки чинять свавілля лише тому, що їх нікому зупинити.
Колишній спецпризначенець підійшов до вікна, за яким згустилася абсолютно непроникна нічна темрява. Він зізнався, що надто довго залишався осторонь, дозволивши жорстокому світові котитися в прірву. Суворо глянувши на свою беззахисну гостю, він процідив крізь зуби, що тепер це його особиста війна.
Тим часом у кабінеті начальника районного управління поліції Самойлов пробивав дані через службові бази. Екран старенького казенного комп’ютера тьмяно світився отруйно-зеленим світлом у напівтемряві кабінету. Перевертень у погонах кострубато, але наполегливо вбивав у рядок пошуку прізвище лісового відлюдника.
Отриманий результат змусив капітана з жахом відкинутися на скрипучу спинку офісного крісла. Система видала суху довідку про те, що розшукувана людина давно вважається мертвою. Як причину смерті було вказано героїчну загибель під час виконання особливого урядового завдання за кордоном.
Самойлова кинуло в холодний піт від великої кількості червоних грифів секретності в досьє. На простих армійських піхотинців і навіть штабних офіцерів таких суворих обмежень ніколи не накладають. Потрійний захист інформації свідчив про належність цього старого до вищої касти невидимих убивць.
Нервово потираючи підборіддя, ватажок намагався осмислити масштаб катастрофи, що насувалася. Льоня, який зазирав через плече, з наївною надією припустив, що в лісі ховається повний тезко й однофамілець. Самойлов злобно процідив, що подібних ідеальних збігів у природі просто не існує.
Моторошна порожнеча за кожним рядком досьє кричала голосніше за будь-які надруковані літери й звання. Поліцейський усвідомлював, що якщо жива людина роками ховається під маскою покійника, на те є вагомі причини. Такий утікач не побіжить скаржитися до правоохоронних органів, щоб не засвітити свою справжню особу.
Ця думка додала корумпованому капітанові нову порцію самовпевненої зухвалості. Він розпорядився взяти табельну зброю й уже наступної ночі таємно висунутися в ліс для повної зачистки території. Їхній жорстокий план був гранично простий: знищити обох свідків і назавжди поховати кінці у воду.
Боягузливий Льоня ковтнув клубок, що підступив до горла, побоюючись зв’язуватися з висококласним військовим фахівцем. Ватажок презирливо всміхнувся, назвавши свою майбутню жертву дряхлим старим із допотопною двостволкою. Він зробив ставку на переважну чисельність і наявність сучасних пістолетів.
Ляснувши нервового напарника по плечу, перевертень у погонах упевнено вийшов із кабінету. Однак цей зарозумілий хижак, звиклий до безкарності, припустився найфатальнішої помилки у своєму жалюгідному житті. Він забув, що на будь-якого великого звіра завжди знайдеться лютіший і досвідченіший мисливець.
У цей самий час лісовий месник методично розклав на дерев’яному столі детальну топографічну карту району. Він безпомилково вирахував єдиний маршрут ледачих і самовпевнених дилетантів, не звиклих до справжніх тактичних складнощів. Колишній диверсант точно знав логіку тих, хто ніколи не ходив на смертельно небезпечні завдання.
Ветеран витяг свій бойовий ніж і повернув до світла лезо з пам’ятним гравіюванням на холодному руків’ї. Він пояснив приголомшеній дівчині, що ці літери — данина пам’яті його загиблому взводу. Пам’ять про хлопців, які не повернулися додому, була єдиною причиною, з якої він досі чіплявся за життя.
Сховавши клинок, чоловік холодно спрогнозував нічний візит поліцейських головорізів у повному складі. Він пояснив, що боягузи завжди бояться зайвих свідків і ніколи не кличуть сторонню підмогу на брудні справи. Саме тому вони спробують ліквідувати проблему виключно власними силами.
Акуратно склавши карту, ветеран пообіцяв подарувати злочинцям ті самі невимовні відчуття: темряву, ліс і первісний страх. Він загасив лампу, і крізь нічний морок долинуло тужливе виття самотнього вовка. Месник наказав дівчині набиратися сил перед вирішальною битвою, що наближалася.
Спостерігаючи за його методичною підготовкою весь наступний день, Марія остаточно усвідомила масштаб особистості свого захисника. Перед нею діяв не простий лісник, а ідеальна машина для безшумного знищення противника. Цей смертоносний механізм простоював довгі роки, але тепер знову запрацював на повну потужність.
Ще до світанку господар узявся до роботи, видаючи лише рідкі, глухі звуки ударів по дереву. Виявивши його на узліссі за вкопуванням невідомих предметів, Марія отримала жорсткий наказ не сходити з ґанку. На всі боязкі розпитування ветеран коротко відповідав, що просто робить свою роботу….
