Поліна наказала покласти ключі на тумбу. У її голосі з’явилася холодна твердість, добре знайома найнеспокійнішим пацієнтам клініки. Денис машинально підкорився, і тієї ж миті зв’язка зникла в сумці господині.
Вийшовши в центр вітальні, Поліна оголосила, що підтримує ідею негайно звільнити приміщення, але зібрано не ті речі. Вона розкрила валізу, виклала свій одяг назад на диван і звільнила картату сумку.
Порожня сумка впала перед Денисом. Поліна нагадала, що фургон уже чекає внизу, тож коробки з неслизькими шкарпетками слід нести саме туди. Зінаїді Аркадіївні вона доручила зібрати комп’ютер сина. На все відводилося п’ятнадцять хвилин.
Мати нареченого захлинулася від обурення й спитала, як Поліна сміє виганяти її сина напередодні святкування. Відповідь пролунала без паузи: реєстрації шлюбу не буде.
Поліна пояснила це зрозумілою для Зінаїди Аркадіївни мовою. Їхні енергії з Денисом виявилися несумісними: одна сторона звикла працювати й платити за житло, інша — жити чужим коштом, займати чужий балкон і розпоряджатися чужими шторами.
Денис замахав руками. Він нагадав про подану заяву й звинуватив наречену в тому, що вона руйнує все через одну прикмету. Поліна розсміялася й перепитала, чи справді руйнівницею в цій сцені вважають її…
