— Береш сумку. Ідеш на центральний ринок. Купуєш три кілограми м’яса, яловичину на кістці для борщу, мішок розсипчастої картоплі, цибулю, моркву, домашню сметану, сир. Я харчуватися ресторанною дурнею й порожнім бульйоном не збираюся. І дружину твою підгодувати треба, щоб вітром не здуло. Кроком руш.
— Мамо, який ринок о сьомій ранку в неділю? — завив було чоловік, але осікся під важким поглядом.
Натягнув дорогезні кросівки й поплентався до дверей, бурмочучи собі під ніс прокльони на адресу м’ясників, ринку й усієї сільськогосподарської галузі.
Лідія Степанівна гостювала в них ще три дні. За цей час Богдан повною мірою усвідомив, що таке жіноча солідарність і виправна програма суворого режиму. Мати ганяла його на ринок, змушувала тягати важкі пакети з овочами, вчила чистити картоплю й варити бульйон.
Двічі вона змусила його мити Мурчиків лоток просто задля профілактики гордині.
Оксана в ці дні відпочивала душею й тілом. Вона сиділа на дивані, пила чай із привезеним свекрухою варенням і спостерігала, як чоловік, сопучи, домагається перших кулінарних успіхів…👉Продовження, натисніть кнопку “Вперед” під рекламою👇👇👇
