— Ти думав, я знову заплачу. Помилився.
Черга дійшла до них. Тарас простягнув картку. Термінал пискнув відмовою.
— Недостатньо коштів, — спокійно сказала адміністраторка.
Він почервонів і дістав іншу картку. Результат повторився.
— Спробуйте ще раз, — попросив він, хоча сам уже розумів.
— Операція не проходить.
Адміністраторка подивилася на Галину Павлівну й Наталю.
— У вас є можливість оплатити?
— У нас? — обурилася свекруха. — Я пенсіонерка. А донька працює за звичайну зарплату. Звідки в нас такі кошти?
— Тоді мені доведеться запросити службу охорони й адміністратора зміни.
У цю мить телефон Оксани завібрував. На екрані висвітлилося повідомлення: «Автомобіль евакуйовано. Доставлено на стоянку».
Вона підвела очі.
— Не треба охорону, — сказала вона досить голосно. — Думаю, мій чоловік знайде вихід. Може залишити документи. Або годинник. Він же дорогий, Тарасе? Я сама дарувала.
Він подивився на неї з жахом.
— Оксано, будь ласка.
Вона підійшла ближче.
— Будь ласка — що? Ти принизив мене перед цілою залою. Дозволив матері й сестрі сміятися з мене. А тепер просиш, щоб я врятувала тебе від наслідків вашого ж свята?
— Ми приїхали однією машиною, — відчайдушно сказав він. — Ти не можеш просто піти.
Оксана ледь усміхнулася.
— Про машину можеш не хвилюватися. Її тут більше немає.
— Що значить — немає? — Галина Павлівна зблідла.
— Значить, я розпорядилася своїм майном. Машину забрали.
— Ти не мала права! — вигукнув Тарас.
— Вона оформлена на мене. Документи в мене. Право в мене є.
Кілька людей біля стійки вже відверто прислухалися. Наталя стояла з прочиненим ротом. Галина Павлівна хапала повітря, ніби не могла підібрати досить отруйної фрази.
Оксана відчинила двері надвір.
— Гарного вечора. І успіху з оплатою.
За спиною пролунав обурений крик свекрухи, але Оксана не озирнулася. Вона швидко пішла до парковки, де вже під’їжджало таксі. Сіла на заднє сидіння, назвала адресу й лише тоді дозволила собі видихнути.
Водій глянув на неї в дзеркало.
— Із ресторану? Свято було?
— Було, — сказала Оксана. — День визволення.
Він більше нічого не спитав.
Поки машина їхала темною дорогою назад до міста, Оксана дістала телефон. Палець на секунду завис над контактом Тараса. Хотілося зателефонувати, сказати все, що накопичувалося роками, почути хоч якесь пояснення. Але вона прибрала телефон від вуха, навіть не набравши номер. Розмови зараз нічого не вирішать. Тепер потрібні документи, юрист і холодна голова.
Вона відкрила банківський застосунок. На спільному накопичувальному рахунку лежала сума, яку вони називали «нашими заощадженнями». Насправді більшу частину цих грошей внесла вона. Минулого місяця вона переказала туди значну частину премії, Тарас додав зовсім трохи.
Оксана кілька секунд дивилася на екран, потім переказала всю суму на свою особисту картку.
«Окремо так окремо», — подумала вона.
Потім відкрила папку з документами. Реєстрація автомобіля — на неї. Страхування — на неї. Кредитні платежі — з її рахунку. Формально запитань буде багато, але вона вже не відчувала тієї безпорадності, яка мучила її ще вранці.
Удома було тихо. Оксана зайшла до квартири, зачинила двері й притулилася до них спиною. Лише тепер тіло зрозуміло, що небезпека на сьогодні минула. Вона пройшла на кухню, налила води й випила залпом.
Що далі?
Розлучення — очевидно. Але будуть скандали. Галина Павлівна не піде мовчки. Наталя телефонуватиме, ридатиме й звинувачуватиме. Тарас спершу проситиме, потім ображатиметься, потім вимагатиме. Оксана знала їх достатньо добре, щоб не сподіватися на спокійне розставання.
Вона набрала Ірину.
— Вибач, що пізно. Мені потрібна консультація.
— Для людини, яка сьогодні влаштувала прекрасний юридичний прецедент у ресторані, у мене цілодобовий прийом, — відповіла подруга.
Оксана коротко розповіла про квартиру, машину, рахунок і евакуатор.
Ірина слухала уважно, перебиваючи лише уточнювальними запитаннями.
— Квартира куплена до шлюбу?
— Так.
— Тоді вона твоя. Без варіантів. Машина складніше. Куплена в шлюбі, значить, теоретично спільне майно, навіть якщо оформлена на тебе.
— Тобто він може вимагати половину?
— Теоретично — так. Але хто платив кредит?
— Майже завжди я. Виписки є.
— Чудово. Це важливо. Плюс його доходи нерегулярні?
— Так. Фриланс. То густо, то пусто.
— Тоді доводитимемо твій основний внесок. Найімовірніше, машину залишать тобі з можливою компенсацією, але компенсацію можна зменшувати за рахунок твоїх платежів і супутніх витрат. Евакуація? Ти власниця. Перемістила майно. Скажемо, побоювалася за його збереження або треба було відвезти в сервіс. Це не злочин.
— А якщо він заявить, що я його покинула за містом?
