Мені здавалося, що головні випробування цієї ночі закінчилися. Але під час опису Артем Романович виявив під заповітами складений учетверо аркуш. Прочитавши його, він помітно зблід.
То був висновок генетичної експертизи трирічної давнини. Замовницею значилася Галина Петрівна, досліджуваними особами — Богдан Степанович і Софія Степанівна. Унизу повідомлялося, що спорідненості по батьківській лінії між ними немає.
На аркуші стояли лабораторний номер, дата й підпис спеціаліста. Документ виглядав справжнім; його явно навмисне сховали серед заповітів. Хтось не просто знав родинну таємницю, а вважав її досить важливою, щоб зберегти доказ поруч із викраденими паперами.
У пам’яті озвалися слова Мирона Кириловича про речі, невідомі навіть Богданові.
Телефон Інни задзвонив. Поговоривши кілька секунд, вона повернулася до мене в цілковитому потрясінні. Із таунхауса дзвонив Мирон: Степанові Кириловичу стало зле, його забрала швидка. Перед від’їздом він устиг вимовити лише одну фразу — Софія не його рідна донька.
Ми покинули портову зону глибокої ночі. Поки машина поспішала до лікарні, копія експертизи лежала в папці юриста просто переді мною…👉Продовження, натисніть кнопку “Вперед” під рекламою👇👇👇
