Підозра кузена нарешті знайшла зачіпку. Руслан наказав Руденкові заново перевірити в спальні все: розчини, ампули, пляшки й кожну краплю ліків. Доктор забрав матеріали до кабінету, звірив фактичну концентрацію з витратою препарату й дозуваннями, які вводив особисто. Результат змусив його надовго завмерти.
Розрахунки виключали випадкову помилку під час зберігання чи разове втручання. Фактична доза знижувалася повільно й точно впродовж багатьох тижнів. Подібне міг виконати лише хтось із глибокими медичними знаннями, хто розуміє, як не спровокувати різкого погіршення. Руденко передав висновки Русланові.
Цього разу той нічого не розбив і не закричав. Він завмер із моторошною нерухомістю, після чого зажадав підняти повну історію випадкової дружини — від дитинства до останнього місця роботи. Раніше Руслан не вважав за потрібне витрачати час на офіціантку, яка ночувала в зламаній машині. До ранку його стіл був завалений папками, і з кожною прочитаною сторінкою обличчя ставало похмурішим.
Його головною помилкою виявилася власна зневага. Руслан бачив бідність і сприймав її як неуцтво, помічав поношений одяг і робив висновок про відсутність здібностей. Навіть дивну увагу Олесі до приладів він довго пояснював жіночою тривожністю. Тепер кожна сторінка показувала, що небезпека була перед ним від першого дня, але він сам не визнавав за цією жінкою достатнього розуму, щоб її розгледіти.
Олеся Романенко з відзнакою закінчила медичний навчальний заклад. У реанімації центральної міської лікарні її цінували за рідкісне самовладання й тверді руки. Ліцензію вона втратила після смерті пацієнта, а розслідування закрили з підозрілою поспішністю. Руслан сам обрав для насмішки єдину жінку, здатну розгадати метод, яким він утримував Андрія у сні.
Він відкинувся в кріслі й сухо, безрадісно розсміявся, зрозумівши, що власноруч вклав зброю в руки ворога. Потім сміх урвався. Чекати нових документів Руслан більше не збирався. Однієї останньої дози було досить, щоб смерть ослабленого пацієнта виглядала природною зупинкою серця.
Для бездоганної картини потрібен був підпис дружини під згодою на припинення лікування. Тоді загибель Андрія можна було б подати як милосердне родинне рішення, а Олесю назавжди зробити співучасницею на папері. Руслан зателефонував докторові й наказав підготувати препарат. Насамкінець попередив: «Цього разу жодних порожніх ампул. Він має просто заснути, а ви — не залишити слідів».
Олеся не знала про цю розмову, але відчувала зміну. Руденко тепер відводив погляд і заходив рідше, ніби чекав умовленої години. На кухні слуги обривали розмови, щойно вона з’являлася. Повітря в будинку стало важким, як перед грозою.
Одного разу після занять Андрій заснув міцніше, ніж зазвичай. Олеся відкрила блокнот, але замість показників узяла чисті аркуші. Повільно, з точністю людини, яка наводить лад перед далекою дорогою, вона почала записувати докладну схему відміни препаратів. Якщо з нею щось станеться, інший фахівець має продовжити лікування з правильного етапу…
