Жінка кивнула.
— Після виписки ви зможете повернутися додому. До своєї квартири. Ніхто більше ніколи не буде вам погрожувати.
— А Роман? — тихо спитала вона.
Андрій Сергійович довго вагався, чи варто казати їй правду. Але вирішив, що приховувати не можна.
— Романа більше немає. Уже пів року як немає. Помер раптово. Тромб відірвався.
Попри все зло, якого Роман їй завдав, по щоці Віри Семенівни скотилася сльоза.
— Ось і остання кровиночка від мене пішла.
— Ні, — м’яко, але твердо сказав Андрій Сергійович. — Не остання. У вас є онук. І троє правнуків.
— Як? У мене? Не може бути…
