Він тяжко зітхнув.
— Сім років тому я справді очолював один із найбільших інвестиційних холдингів. Компанія коштувала мільярди. Ми будували заводи, дороги, порти. Але що вище підіймаєшся, то більше людей хочуть використати тебе.
— Я відмовився брати участь в одній незаконній схемі. Деякі партнери втратили б величезні гроші. За місяць загинула моя дружина.
— Офіційно — випадковий напад. Насправді — попередження. Я зрозумів, що наступними можуть стати мої батьки, мої майбутні діти, усі, хто опиниться поруч.
— Тому я зник. Передав управління компанією незалежній раді. Продав майже всі особисті активи.
— Залишив лише контрольний пакет акцій через закритий траст. І поїхав туди, де ніхто не стане шукати мільярдера. У звичайне село.
— Але чому мій батько змусив мене вийти за тебе?
Андрій повільно дістав із шухляди стару фотографію. На ній були двоє молодих чоловіків. Одного Марина відразу впізнала.
Це був її батько. Поруч стояв молодий Андрій.
— Ми були знайомі. Я дружив із твоїм дядьком — тим самим, який загинув двадцять років тому, рятуючи життя твоєму батькові. Після його загибелі твій батько присягнувся, що ніколи не відмовить мені в допомозі.
— Коли він дізнався, що мої вороги знову почали шукати мене, то вирішив виконати давню обіцянку. Він розумів: мені потрібен був не охоронець, а людина, якій я знову зможу довіряти.
— Але чому саме я?
— Бо одного разу ти сама вирішила мені допомогти.
Марина здивовано подивилася на нього.
— Я?
Андрій усміхнувся вперше за весь час.
— Ти не пам’ятаєш. П’ять років тому взимку на міському вокзалі ти допомогла зовсім незнайомому чоловікові.
— Він знепритомнів. Усі проходили повз. Ти викликала швидку, просиділа поруч майже годину й навіть не спитала його імені…👉Продовження, натисніть кнопку “Вперед” під рекламою👇👇👇
