Тим часом спеціальна група криміналістів повернулася до будівлі для детального огляду. Повторне вивчення місця злочину дало шокуючу відповідь, що свідчила про винахідливість викрадача. Важкі металеві двері були надійно приховані за масивним промисловим бойлером.
Але це був далеко не єдиний шлях до підземної в’язниці. Просто над бункером, у східному крилі, містився потаємний люк у підлозі кімнати нареченої. Це була прямовисна вертикальна шахта завглибшки рівно п’ятнадцять метрів.
Прихований люк був майстерно замаскований під старі дубові дошки підлоги й прикритий килимом. За тиждень до весілля злочинець влаштувався в агентство під вигаданим ім’ям. Він провів фіктивну перевірку безпеки й таємно підготував цей люк для спуску.
Ретельна підготовка включала встановлення спеціального блока та міцної мотузки. Саме це технічне рішення пояснювало дивну поведінку службового собаки. Тварина втратила слід точно в центрі кімнати, бо жертва провалилася під землю.
Коло можливих підозрюваних почало стрімко звужуватися завдяки копіткій роботі слідчих. Поліція досконало перевірила біографії всіх осіб, які мали доступ до будівлі за останні п’ять років. Після відсіву випадкових людей і тимчасових працівників у списку залишилося лише три прізвища.
Першим підозрюваним став літній священнослужитель, якому було вже вісімдесят років. Однак цю очевидно слабку версію слідчі були змушені відкинути майже відразу. Тяжка хвороба суглобів і перенесена операція робили фізично неможливим будівництво бункера.
Крім того, у день зникнення нареченої він перебував у лікарні під крапельницею. Другим підозрюваним значився доглядач місцевого кладовища, який жив на прилеглій території. У нього були всі необхідні ключі, але й ця перспективна ниточка обірвалася.
Чоловік раптово помер від інсульту за місяць до порятунку бранки. Усі його особисті речі й записи вже давно вивезли на міське сміттєзвалище. Уся увага слідства зосередилася на сорокап’ятирічному різноробі на ім’я Дмитро…
