Кравцов у своєму нервовому поспіху зовсім не помітив цієї фатальної, непростимої помилки. Він перегнав вичищений автомобіль жертви в тихий, безлюдний спальний район сусіднього містечка. Ретельно протерши кермо й усі дверні ручки, маніяк ніби розчинився в густому ранковому тумані.
Злочинець був абсолютно, непохитно впевнений у своїй повній і беззастережній безкарності. Через два дні до місцевого міського відділення поліції надійшла офіційна заява про зникнення Світлани Орлової. Почувши знайоме прізвище й рід занять зниклої, майор Савельєв напружено завмер біля телефону.
Це була вже четверта за рахунком жертва з абсолютно ідентичним, упізнаваним профілем. Досвідчений детектив негайно, кинувши всі справи, виїхав на ймовірне місце викрадення. І саме тоді примхлива, мінлива вдача нарешті широко всміхнулася виснаженому слідству.
Місцеві хуліганисті хлопчаки, купаючись у річці, випадково натрапили на дивний, смердючий тюк біля берега. Вони страшенно злякалися своєї знахідки й одразу побігли кликати дорослих, які проходили повз. Коли моторошну знахідку обережно розкрили, навіть найдосвідченіші оперативники зблідли від накоченого відразливого жаху.
Савельєв миттєво зрозумів, що це їхній найголовніший і, можливо, єдиний реальний шанс. Він жорстко наказав оточити величезну прилеглу територію й терміново викликати професійних водолазів. Фахівці мали буквально просіяти крізь сито кожен сантиметр мулистого річкового дна.
Самовпевнений, сп’янілий від крові вбивця припустився своєї першої по-справжньому серйозної помилки. Ця випадкова похибка цілком могла коштувати йому його довгоочікуваної, кривавої свободи. Страшна знахідка стала тією самою Архімедовою точкою опори, яку слідчі відчайдушно шукали майже рік.
Тепер перед ними було не просто чергове загадкове зникнення, а реальне, відчутне місце злочину. Водолази без упину, змінюючи один одного, прочісували акваторію дві доби поспіль. Із дна нарешті підняли ще три важкі, розбухлі брезентові мішки.
У них були решта частин розрубаного на шматки тіла нещасної Світлани Орлової. Як і у випадку з попередньою жертвою, голова жінки безслідно зникла в невідомому напрямку. Але в одному з мішків, що застряг у густому мулі й добре зберігся, криміналістів чекав справжній подарунок долі.
Це була найзвичайнісінька груба дерюжна тара з-під сільськогосподарської картоплі. Однак міцна мотузка, якою її було туго й професійно зав’язано, виявилася вельми специфічною. Це був шматок дорогого імпортного шпагату, щільно переплетений тонкою, міцною зеленою волосінню.
Подібну надійну мотузку використовували великі фірми виключно для пакування дуже габаритних товарів. Експерти швидко з’ясували, що цей матеріал імпортувала лише одна логістична компанія в країні. Продукція гуртом постачалася тільки на закриті бази й найбільші будівельні ринки.
Це була перша справді вагома, матеріальна зачіпка в безнадійно завислій справі. Друга виявлена улика виявилася ще важливішою й неймовірно багатообіцяльною для слідства. У складках одягу жертви знайшли мікроскопічний зразок ґрунту, зовсім нехарактерний для берега місцевої річки.
Лабораторний хімічний аналіз показав явну наявність частинок будівельного цементного пилу й дрібної деревної тирси. Причому це була свіжа стружка конкретної породи хвойного дерева — звичайної сосни. Картина того, що сталося, почала стрімко, мов пазл, прояснюватися для досвідчених, утомлених сищиків.
Убивця явно мав найпряміший стосунок до місць продажу будматеріалів і галасливих лісопилок. Майор негайно кинув усі вільні сили на тотальне відпрацювання міських ринків і гуртових складів. Оперативники днями безперервно опитували сотні робітників, показуючи їм зразок специфічного імпортного шпагату.
Паралельно вони намагалися знайти високого, фізично міцного й дуже мовчазного чоловіка з квадратною щелепою. Це найбільше нагадувало безнадійний пошук голки у величезному стозі сіна, але іншого шляху не існувало. Тим часом зростаюча паніка серед жіночого населення сягнула свого абсолютного, істеричного піку.
Місцеві кримінальні газети рясніли моторошними й відверто кричущими заголовками на перших шпальтах. Журналісти навперебій писали, що безжальний, невловимий маніяк відкрив кривавий сезон полювання на успішних бізнес-леді. Історія стрімко обростала найнеймовірнішими, жахливими й фантастичними чутками.
Жінки-підприємниці, які ще вчора почувалися повноправними господинями життя, почали масово наймати особисту охорону. Багато хто категорично й навідріз відмовлявся їздити наодинці, особливо в темний вечірній час. Ім’я маніяка перетворилося на зловісну, моторошну міську легенду, що змушувала всіх тремтіти від страху.
Але, як не дивно, саме ця масова, неконтрольована істерія несподівано дуже допомогла слідству, яке буксувало. До поліції несміливо звернулася перелякана Вероніка Одинцова, заможна власниця великого меблевого магазину. Вона схвильовано розповіла, що місяць тому наймала різнороба, разюче схожого на газетний портрет…
