— Ходімо, — сказав Віктор.
Він попрямував до ванної, і Наталя, нічого не розуміючи, пішла за ним. Ця кімната була її особливою гордістю: рівні ряди світло-бежевої плитки, нова ванна, блискучі змішувачі, акуратно дібрані полиці. Сергій наполіг на дорогій імпортній кераміці, яку довелося довго шукати, а потім кілька днів сперечався з майстром, домагаючись бездоганного укладання.
Свекор зупинився біля унітаза й указав молотком на стіну за бачком.
— Оцю плитку треба розбити.
Наталя спершу вирішила, що недочула. Вона переводила погляд із Віктора на гладеньку поверхню стіни й назад.
— Навіщо? Ви розумієте, що кажете? Ми щойно закінчили ремонт. Сергій буде в люті.
— Я прекрасно все розумію. А от ти п’ятнадцять років живеш, не розуміючи, хто поруч із тобою.
Він знову торкнувся молотком вибраного квадрата.
— Мій син тебе обманює. Доказ — за цією стіною.
Наталя відступила. Після смерті Тамари свекор тяжко переживав самотність, і на мить їй спало на думку, що горе пошкодило його розум. Вона запропонувала пройти на кухню, випити чаю й спокійно поговорити. Віктор урвав її майже сердито:
— Скоро тобі нічим буде розпоряджатися і ніде буде пити чай. Бери. Або вдариш ти, або я. Але ти мусиш побачити все сама.
Він простягнув молоток. Наталя не поспішала брати його. За довгі роки вона жодного разу не бачила, щоб цей мовчазний чоловік влаштовував злі жарти чи піддавався безглуздому пориву. У його обличчі не було божевілля — лише втома, біль і впевненість людини, яка надто довго носила в собі страшне знання.
Віктор розповів, що якось зайшов до них, коли Сергій закінчував ремонт. Син стояв саме тут і квапливо вставляв у стіну цеглину. Побачивши батька, він заметушився й пояснив, нібито перевіряє проводку. Тоді Віктор промовчав, однак забути побачене не зміг.
Холодний держак ліг Наталі в долоню. Вона уявила перекошене від гніву обличчя чоловіка, коли той побачить розбиту плитку. Сергій любив називати ванну їхнім маленьким палацом. Пошкодити стіну означало зруйнувати те, чим він так пишався.
— Я не можу, — видихнула вона.
— Можеш. Хоч раз подумай не про нього, а про себе.
Ці слова виявилися сильнішими за вмовляння. Наталя й справді завжди думала насамперед про Сергія: берегла його настрій, підтримувала чергові плани, заплющувала очі на образливі зауваження, намагалася не заважати кар’єрі. Вона заплющила очі й ударила.
Гуркіт у тісній кімнаті здався оглушливим. По глянсовій поверхні розбіглися тріщини, на підлогу посипалися гострі уламки. Після першого удару відступати було пізно. Наталя вдарила знову, потім узяла у Віктора стамеску й почала знімати кераміку разом із шаром розчину. Пальці швидко занили, пил забив подих.
Перший скол був зовсім невеликий, але Наталі він здався катастрофою. Вона машинально хотіла зібрати уламки й припинити, поки пошкодження ще можна закрити полицею. Віктор не квапив. Він стояв біля дверей, залишаючи їй право самій завдати наступного удару. Саме це мовчазне очікування змусило її продовжити.
З кожним рухом страх перед гнівом Сергія поступався іншому відчуттю. Якщо за стіною справді нічого немає, їй доведеться пояснювати руйнування. Якщо схованка існує, розбита плитка стане найменшою з проблем. Наталя вже не могла повернутися до ранку, коли вважала майбутній продаж початком спільного життя.
Розчин виявився міцнішим, ніж здавався. Стамеска зіскакувала, долоні палали, дрібна крихта потрапляла на одяг. Віктор кілька разів подавав інструмент під іншим кутом, але сам не торкався стіни. Він хотів, щоб доказ знайшла Наталя і потім не могла переконати себе, ніби свекор щось підкинув або неправильно витлумачив.
Коли під розчином окреслилися краї окремої цеглини, сумнівів майже не лишилося. Старий ряд довкола був скріплений суцільним шаром, а на цій цеглині не тримався давній цемент: її вставили значно пізніше. Хтось заздалегідь зробив доступ до порожнини, а потім ретельно закрив його розчином і дорогою керамікою. Ремонт, яким Сергій так пишався, водночас слугував маскуванням.
Наталя обережно підчепила знахідку стамескою. Цеглина піддалася не відразу, потім важко впала їй у руки й відкрила за собою вузьку чорну порожнину. У глибині виднівся щільний чорний пакет із застібкою. Вона опустилася навколішки, запустила руку в холодний пил і витягла схованку назовні. Пакет виявився несподівано важким…
