Суд переглянув справу за шість тижнів. За цей час провели експертизу, підняли архівні медичні матеріали, заново перевірили свідчення. Яків Марущак виступив особисто, Горобець дав письмові свідчення в межах угоди, відновлені матеріали зв’язку підтвердили хронологію.
Марину Савчук визнали невинуватою.
Це слово — «невинуватою» — виявилося важчим, ніж вона уявляла. Воно не розчинило двері минулого, не повернуло три зими, не стерло шикувань, перевірок, чужих рук на лікті. Воно просто пролунало в залі, сухо й офіційно, і тим самим відділило її від вироку, який надто довго називав її чужим ім’ям: злочинниця.
У залі суду Марина слухала рішення так, ніби слова проходили повз. «Виправдати», «скасувати», «визнати відсутність складу» — всі ці формули звучали правильно, але надто пізно. Поруч сидів Литвин. Трохи далі — Клим. Коли суддя закінчив, адвокат щось сказав, здається, привітав. Марина кивнула й вийшла в коридор.
Біля вікна вона зупинилася. За хвилину підійшов Клим.
— Як ви?
— Не знаю.
Вона дивилася на вулицю.
— Мабуть, має минути час, перш ніж я зрозумію.
— Так.
— Три роки — це не тільки вирок. Це звички. Очікування поганого. Невіра в добре.
— Розумію.
— Ні.
Він не став сперечатися.
— Ні. Не розумію.
Вона повернулася до нього.
— Ви не були зобов’язані це робити.
— Знаю.
— Чому зробили?
Клим помовчав.
— Бо за моєю компанією лишився борг перед вами. І тому, що ви не пішли, коли могли піти.
— Це різні причини.
— Так. Перша — борг. Друга — інше.
Вони стояли серед людей, які проходили повз і не знали, що поруч із ними щойно закінчилися три чужі роки.
— Що тепер? — спитав Клим.
— Тепер я хочу працювати, — сказала Марина. — Повернутися до медицини. Відновити ліцензію фельдшерки.
— Це можна вирішити.
— Я знаю. Я не прошу вас вирішувати. Я кажу, чого хочу.
Він кивнув.
— Добре.
Вона помовчала.
— Ви говорили про фонд.
— Так. Я хочу створити фонд допомоги людям, які постраждали від судових помилок. Назва вже є: «Правда в часі».
— Що я можу там робити?
— Те, що оберете самі. Я хотів би, щоб ви брали участь.
Марина замислилася.
— Я могла б відбирати справи, пов’язані з медичними висновками. Там, де помилку лікаря використали як зручне обвинувачення. Або де підмінили експертизу. Я знаю, як це виглядає зсередини.
— Саме це я й мав на увазі.
Пауза була короткою.
— Добре, — сказала вона вчетверте. Тепер у цьому слові не лишилося захисту…
