Північ самотужки протистояв цілій бригаді професійних лісорубів і, схоже, перемагав у цій нерівній сутичці. Вовк перетворився на справжню силу, з якою не можна було не рахуватися: він прогриз шини на обох машинах, роздер брезентові тенти, зламав антени радіостанцій і навіть примудрився перекусити паливні шланги на бензопилах.
Лісоруби в паніці повилазили на кабіни вантажівок і не наважувалися спуститися. А Північ методично продовжував свою роботу, ніби виконував план з охорони території, який колись склав разом із Денисом.
Його дії були продуманими й цілеспрямованими. Він знав, що треба зробити, щоб паралізувати роботу порушників. Найдивовижніше полягало в тому, що вовк не нападав на людей. Він міг легко скалічити будь-кого з восьми чоловіків, але обмежувався лише псуванням техніки.
Коли один із лісорубів спробував спуститися з кабіни й узяти рушницю, Північ просто став на задні лапи, поставив передні на борт машини й подивився людині в очі так, що той одразу передумав чинити опір. У цьому погляді читалося попередження: «Не змушуй мене завдати тобі шкоди. Просто йди звідси».
Облога тривала понад шість годин. Порушники сиділи на машинах, а Північ патрулював довкола, не даючи їм спуститися. Іноді він лягав у тіні й відпочивав, але варто було комусь із людей поворухнутися, як вовк миттю схоплювався й займав бойову позицію.
Надвечір нерви у лісорубів не витримали. Вони завели одну з машин на запасному колесі, яке Північ чомусь не зачепив, і під його пильним поглядом повільно покинули територію лісництва.
Після цього випадку слава про Північ розлетілася далеко за межі регіону. Хтось із порушників зняв на телефон, як величезний вовк методично виводить з ладу їхню техніку, і відео потрапило в інтернет. Коментатори сперечалися, дресирований це звір чи дикий, але всі сходилися в одному: такого розумного й водночас миролюбного хижака ще ніхто не бачив.
Екологи називали Північ захисником лісу. Журналісти писали матеріали про чотирилапого охоронця природи, а вчені вимагали організувати наукову експедицію для вивчення цього феномена.
Семен отримував дзвінки зі столиці, великих міст і навіть із закордонних університетів. Усі хотіли більше дізнатися про вовка, який захищає ліс від людини, але при цьому не завдає шкоди людям. Лісник розповідав правду: Північ чекає свого господаря вже третій рік. Але цьому мало хто вірив. Надто неймовірною здавалася історія про вовка, здатного на таку відданість.
Тим часом сам герой усіх цих матеріалів продовжував свою щоденну варту біля хвіртки, ніби нічого особливого не сталося. Північ, як і раніше, сідав на своє місце щоранку о сьомій і терпляче дивився на дорогу, чекаючи появи знайомої машини з єдиною людиною, заради якої варто було жити.
Слава його не цікавила. Корм від шанувальників він приймав неохоче, а фотографуватися з туристами погоджувався лише тоді, коли ті не заважали йому стежити за дорогою.
Але найголовніша зміна сталася в самому вовкові. Після перемоги над порушниками в його очах з’явилася нова впевненість, ніби він зрозумів, що здатен захистити не лише себе, а й те, що дороге його господареві…
