— Аліна схлипнула. — Ми п’ять років разом. Я думала, він щасливий.
Ювелір закрив кулон, переконався, що кришка защіпнулася, і уважно подивився на неї.
— У таких історіях часто поруч опиняються гроші. Страхові виплати, майно, спадщина. Подумайте.
Аліна заплющила очі. У неї справді був великий страховий договір, який вона оформила ще перед весіллям за наполяганням батька. А кілька місяців тому вона отримала у спадок ділянку на околиці, якою давно цікавилися покупці. Роман не раз переконував її продати землю, але Аліна відмовлялася. Це місце було пов’язане з її родиною, і вона не хотіла розлучатися з ним лише заради грошей.
— Так, — ледь чутно сказала вона. — Є страхова виплата. І земля, яку я нещодавно успадкувала.
Ювелір сумно кивнув.
— Тоді все виглядає ще тривожніше. Довга хвороба, незрозумілі симптоми, лікарі нічого не знаходять. Якби все закінчилося погано, це могли б сприйняти як рідкісне захворювання або раптовий збій організму. А хтось потім отримав би гроші й майно.
Аліна вже не стримувалася. Сльози текли по щоках, дихання збивалося. Чоловік дістав чисту хустинку й простягнув їй.
— Мені дуже шкода, — сказав він. — Але зараз головне — ви живі. І ви можете це зупинити.
Поїзд почав сповільнюватися перед наступною станцією. Ювелір підвівся.
— Я виходжу. Прошу вас, не залишайте все як є. Ідіть до поліції. Передайте кулон. Попросіть перевірити рідину і ваш стан.
Він дістав із гаманця візитівку.
— Мене звати Григорій Михайлович Сєров. У мене невелика майстерня. Якщо знадобиться свідок, я підтверджу все, що бачив. І знаю лабораторію, де зможуть встановити склад.
— Дякую, — прошепотіла Аліна. — Здається, ви врятували мені життя.
— Бережіть себе, — відповів він і вийшов із вагона.
Аліна залишилася сидіти, стискаючи кулон у долоні. Усередині неї водночас вирували страх, злість, невіра і горе. Якась частина душі все ще відчайдушно чіплялася за колишнього Романа — за людину, яка сміялася з нею вечорами, засинала поруч, називала її коханою.
Але в руці лежав холодний доказ.
Вона дістала телефон. Від Романа було три повідомлення.
«Як минув прийом?»
