Чіпати тварин було суворо заборонено. Ворог, відступаючи, часто використовував змучених собак і котів як приманки, мінуючи їхні нашийники або прив’язуючи тонкі волосіні від розтяжок до місць їхнього скупчення. Почуття жалю тут коштувало кінцівок, а іноді й життя.
Кіт відлетів на пів метра, приземлився на всі чотири лапи й знову видав цей дивний звук — не нявкання, а глухий, надривний хрип. Він зробив кілька кроків у бік зруйнованого фруктового саду, озирнувся й подивився на бійця.
— Саню, ти чого застряг? — голос Поліщука вивів Кравця з заціпеніння.
— Та так, місцева фауна, — похмуро відповів Олександр, переступаючи через поріг сараю й вмикаючи налобний ліхтар.
Наступні кілька годин злилися в сіру, напружену рутину. Перевірка кутів, огляд шаф, методичне промацування землі. Кожен м’яз був напружений до межі. Олександр намагався забути про дивного кота, але тварина не збиралася зникати. Вона з’являлася наче нізвідки. Коли вони оглядали льох, кіт сидів на сходах, перегороджуючи шлях і хрипко кричачи. Коли вийшли до колодязя на головній вулиці — він плутався під ногами, ризикуючи потрапити під важкі черевики й збити бійцям темп роботи.
Надвечір, коли холод почав пробиратися під термобілизну, група повернулася до організованого на околиці села тимчасового пункту збору. Олександр втомлено стягнув шолом, відчуваючи, як по лобі тече холодний піт. Руки дрібно тремтіли від перенапруження — нормальна фізіологічна реакція після багатогодинного перебування в зоні смертельного ризику. Він налив із термоса гарячої води в кухоль, намагаючись зігріти заніміли пальці.
Із темряви, з боку периметра, долинув звук.
Похмуре, тягуче, методичне виття. Це був той самий кіт. Він сидів просто на межі освітленої зони, не наважуючись підійти до вогнища, але й не йдучи геть. Цей звук зводив із розуму. Він свердлив мозок, ятрив свіжі рани спогадів про зраду, про втрачених товаришів. У цьому крику була якась нестерпна несправедливість, ніби тварина звинувачувала їх у тому, що вони сидять тут, поки десь відбувається щось непоправне.
— Дай йому тушонки, може, заткнеться, — не витримав Поліщук, кидаючи в темряву шматок м’яса з відкритої банки….
