— з усмішкою промовив Олександр, ставлячи пакет на тумбочку.
Михайло обернувся, і його порізане шрамами обличчя осяяла тепла, щира усмішка. Він важко, спираючись здоровою рукою на підлокітник, трохи підвівся назустріч другові.
— Саню! Заходь, сідай. Та куди мені, я від тих каш уже сам як вівсянка став, — голос Михайла ще був трохи сиплий після тривалої інтубації, але звучав бадьоро.
Справедливість восторжествувала. Розслідування підтвердило все: і те, як Михайло рятував людей, ховаючи їх у катакомбах, і те, як він мовчав під тортурами, рятуючи життя побратимів. Командування батальйону принесло офіційні вибачення, а за місяць до цієї самої палати прийшов особисто командир, щоб вручити Волянюку найвищу державну нагороду за особисту мужність і порятунок цивільних. Врятована ним дівчинка та її бабуся приходили щотижня, приносячи домашні пироги.
Олександр сів на край ліжка. У цю мить з-під теплої ковдри показалася пухнаста, рудо-чорна голова. Кіт. Тепер він був чистий, відгодований, із блискучою шерстю, і лише відсутність половини правого вуха нагадувала про ті страшні дні. Лікарі зробили виняток і дозволили кота на короткий час у палату як емоційну підтримку.
Побачивши Олександра, звір граційно потягнувся, зіскочив на підлогу й підійшов до ніг бійця. Тварина не кричала й не тягнула його за штанину. Кіт просто застрибнув на коліна до Кравця, згорнувся клубком і завів гучну, заспокійливу пісню, вібруючи всім тілом.
— Дивися-но, впізнав, — усміхнувся Михайло, відкидаючись на спинку крісла. — А він же зазвичай чужих до себе й близько не підпускає.
Олександр обережно погладив кота по загоєній голові, відчуваючи під пальцями тепло живої істоти. У грудях більше не було того тиснучого, чорного каменя образи й люті. Там був спокій.
Вони сиділи в тиші, дивлячись, як за вікном тане сніг. Війна залишила на них глибокі, незагойні шрами — і на тілі, і на душі. Але того дня біля старого, замінованого колодязя вони врятували не лише Михайла. Витягнувши його з дна крижаної безодні, вони витягли звідти й самих себе, повернувши віру в те, що навіть у найнепрогляднішій пітьмі відданість, надія й наполегливість одного пораненого кота здатні прокласти дорогу до світла.
