Той завагався, швидко перебрав свої папери й розгублено знизав плечима. У нього були стандартні документи: довідки, виписки, відомості про майно, звичайний набір для такого процесу. Нічого, що могло б викликати в судді таку реакцію.
Вероніка, яка сиділа трохи позаду Андрія, перестала крутити перстень на пальці. Ще хвилину тому вона мала впевнений і нудьгуючий вигляд, але тепер випросталася й почала уважно ловити кожне слово. Вона вміла помічати небезпеку раніше за інших. Життя поруч із людьми, у яких багато грошей і ще більше таємниць, швидко вчить прислухатися до зміни повітря.
Валентина Ігорівна теж замовкла. Її приятелька, яка щойно всміхалася з таким виглядом, ніби прийшла на чужу поразку, тепер дивилася на суддю широко розплющеними очима.
— Оголошується перерва, — сказала Галина Романівна, підводячись. — Подані матеріали потребують ретельного вивчення. Також буде надіслано додаткові запити.
Марина не ворухнулася. Вона залишилася сидіти рівно, як сиділа з перших хвилин. Цієї миті вона чекала п’ять років. Ішла до неї мовчки, день за днем, ніч за ніччю. І тепер, коли все нарешті зрушило з місця, всередині в неї не було ні полегшення, ні радості. Лише дивна тиша.
Андрій різко схопився, ніби збирався кинутися навздогін за суддею, але двері вже зачинилися. Його представник почав метушливо говорити про порядок ознайомлення, про час, про порушення, але сам мав такий вигляд, ніби ґрунт ішов у нього з-під ніг.
— Андрію, що це означає? — Вероніка схопила його за рукав. — Що вона принесла?
— Не знаю, — відповів він надто швидко.
І голос уперше його виказав.
Багато років Андрій звик контролювати все: дім, гроші, розмови, чуже мовчання. І тепер, коли щось пішло не за його сценарієм, страх виявився сильнішим за злість.
А почалося все за п’ять років до цього — з розмови, яку Марина не мала почути.
Тієї ночі вона прокинулася від сухості в роті й пішла на кухню. Проходячи повз кабінет, зупинилася: з-за нещільно прикритих дверей долинав голос чоловіка. Він говорив тихо, але в нічній тиші кожне слово звучало виразно.
— Оформимо через дружину. Вона не ставить зайвих запитань. Де скажу, там і підпише…
