Увесь його ретельно вивірений план ледь не зруйнувався в цей критичний момент. «Ленко, подивися на мене, це ж я. Я виявився живий і нарешті повернувся по вас».
Вона з величезними труднощами перевела на нього свій затуманений погляд. Але в її очах не було рятівного впізнавання рідного обличчя. Там плескався лише тваринний, липкий і паралізуючий страх перед мучителями.
Жінка різко відсахнулася до холодної стіни, інстинктивно закриваючи голову худими ліктями. «Ні, ідіть звідси геть! Я нічого не знаю про ті папери, тільки не бийте!»
До нього дійшло: через препарати вона бачить у ньому чергового жорстокого ката. Тоді він поспіхом дістав із внутрішньої кишені куртки заповітну пачку старих листів. Тих самих звісточок, які так довго гріли його на чужій війні.
Він дбайливо поклав перев’язану стопку просто їй на коліна. «Пам’ятаєш ці рядки про те, як ми купили Катрусі новий портфель? Це ж ти сама мені писала довгими вечорами».
«Лено, клянуся своїм життям, я обов’язково витягну вас із цього пекла. Потерпи ще зовсім трохи, лишилося потерпіти всього кілька днів».
Раптом у тихому коридорі пролунав гучний брязкіт зв’язки ключів чергового персоналу. Починався плановий нічний обхід важких пацієнтів. Чоловік поспіхом торкнувся губами її гарячого чола й безшумно вислизнув за двері.
Він устиг розчинитися в темряві за секунду до того, як з’явився заспаний лікар. Покидати територію клініки довелося через брудну вентиляційну шахту в підвалі. На вулиці втікача вже підстерігав украй неприємний і смертельно небезпечний сюрприз.
Біля високого паркану стояла та сама тонована машина, від якої він нещодавно відірвався. Переслідувачі не втратили слід, а просто дозволили йому добровільно зайти в їхню пастку. «Ну що, сміливцю, вдало навідав свою кохану дружиноньку?» — пролунав насмішкуватий голос.
Із салону неспішно вийшли троє кремезних бойовиків з укороченими автоматами в руках. «Бос велів передати, що ти став надто багато бігати нашим містом. Настав час прикопати тебе в лісі разом із твоєю нікому не потрібною правдою».
Досвідчений боєць навіть не думав вступати з ними в марні переговори про пощаду. Він миттєво перейшов до тактики жорсткої й максимально активної оборони. Замість спроби боягузливої втечі він стрімко кинувся просто на озброєних ворогів.
Від несподіванки перший постріл пішов високо в нічне небо. Спецпризначенець потужним ривком підім’яв під себе найближчого бандита, використовуючи його тіло як живий щит. Друга куля з глухим звуком увійшла цьому щиту просто в праве плече.
Потім послідував блискавичний удар ліктем у щелепу другого стрільця й жорстке перехоплення чужої зброї. Колишній військовий працював чітко й безжально, немов налагоджена бойова машина. Менш ніж за хвилину двоє нападників стогнали на снігу, а третій у паніці втік до лісу.
Переможець не став марнувати дорогоцінний час на ловитву боягузливого втікача. Йому терміново був потрібен швидкий транспорт для марш-кидка до столиці. Він упевнено застрибнув на водійське сидіння відбитого в бандитів автомобіля.
На пасажирському кріслі виявилася ввімкнена рація для зв’язку з керівництвом. Із динаміка проривався невдоволений і хрипкий голос ватажка угруповання. «Ну що там у вас так довго? Ви вже прикінчили цього зухвалого месника?»
Олексій упевнено натиснув тангенту передавача. «Засмучу тебе, але сьогодні ти назавжди втратив трьох своїх найкращих псів. А вже завтра ти втратиш абсолютно все, тож готуйся до гостей».
Він із вереском шин зірвався з місця, виходячи на пряму трасу в бік столиці. Водій чудово знав, що на всіх виїздах із регіону стоять куплені пости дорожньої поліції. Його обов’язково чекатимуть у засідці біля сусіднього містечка й на межі областей.
Нічна поїздка швидко перетворилася на шалений і смертельно небезпечний слалом. На одній із ділянок шлях утікачеві повністю перегородила важка вантажівка. Однак людина за кермом навіть не подумала натиснути на гальма.
Він на повній швидкості злетів у глибокий кювет і промчав засніженим полем. Машина дивом не перекинулася й благополучно вискочила на шосе далеко позаду виставленого заслону. Услід летіли кулі, вибиваючи шибки й роздираючи метал, але він вів автомобіль так само впевнено, як бронетехніку в горах.
Приблизно о четвертій ранку змучений водій успішно перетнув окружну дорогу столиці. Розбита й посічена кулями машина почала сильно диміти й втрачати хід. Довелося кинути її просто у дворі одного з великих спальних районів.
Він цілеспрямовано попрямував до центрального управління спецслужб, уникаючи парадних входів. У нього був заповітний особистий номер колишнього співслужбовця, полковника Віктора Савельєва. Цей офіцер був одним із небагатьох, хто категорично не продавався місцевим царькам.
Старі бойові товариші зустрілися о п’ятій ранку в абсолютно порожньому міському сквері. Савельєв побачив брудну, переплямовану чужою кров’ю людину з божевільним поглядом. Офіцер лише розуміюче кивнув, оцінивши сталеву хватку старого друга…
