Життя без прикрас— Чоловіче, вам тут перебувати не можна, — сказала медсестра зі стомленим, але добрим обличчям.
— У мене дружина народжує. Пологи тяжкі, — стрепенувся Єгор.
— Тут усі народжують. Коли все закінчиться, вам обов’язково зателефонують, — м’яко відповіла вона.
Насправді весь персонал уже обговорював цей випадок. Пацієнтки такого віку надходили вкрай рідко, а ситуація була дуже небезпечною. Медсестра не стала лякати й без того вбитого горем чоловіка. Зробила вигляд, ніби справа лише в правилах.
Єгор неохоче кивнув і, опустивши голову, пішов до виходу. Іти йому не хотілося. Поки він був тут, здавалося, що він ближче до Валентини. А вдома на нього чекали тільки порожні стіни й спогади, від яких хотілося вити.
Він, мабуть, розридався б просто в коридорі, якби не побачив Ларису.
Єгор обурився до глибини душі. Донька стояла неподалік і, ніби нічого не сталося, весело сміялася в телефон, домовляючись про зустріч із подругою.
Яка жорстокість до рідної матері. Довела її до лікарні раніше терміну, а тепер їй і діла нема.
«Так, прогледіли ми її, — з гіркотою зізнався собі батько. — Упустили ту мить, коли з хорошої дівчинки виросла холодна, чужа жінка».
Він мовчки пройшов повз. Говорити з донькою зараз не міг. Просто опустився на лаву, не в силах триматися рівно.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.