Але сувора природа невдовзі влаштувала їй найстрашніше випробування на міцність. У січні температура навколишнього повітря катастрофічно впала нижче п’ятдесяти градусів. Стіни нашвидку викопаної тимчасівки вкрилися товстим інеєм, а дихання перетворювалося на пару.
Попри постійний вогонь у вогнищі, всередині стояв жахливий пронизливий холод. На третій день таких екстремальних морозів у Ніни почався сильний гавкучий кашель. Надвечір її став бити найжорстокіший озноб, характерний для дуже високої температури.
Методом простукування грудної клітки вона безпомилково діагностувала в себе двобічну пневмонію. У лісовій глушині без сильних медикаментів це означало майже гарантований смертний вирок. Знесилена жінка лежала в холодних шкурах, розуміючи абсурдність свого близького кінця.
У напівмаренні вона раптом почула чіткий голос давно покійного й суворого батька. Він суворо нагадав їй, що в лісовій глушині здаються лише цілковиті дурні й слабаки. Цей яскравий спогад змусив Ніну розплющити очі й буквально повстати зі смертного ложа.
Хитаючись, вона заварила найміцніший лікувальний відвар із сушеного багна й гіркого чебрецю. Три довгі дні вона вливала в себе цей природний антисептик упереміш із кислими ягодами. На п’яту добу температура нарешті поповзла вниз, а болісний кашель став значно м’якшим.
За тиждень схудла Ніна змогла вибратися назовні й вдихнути морозне повітря. Вона чітко усвідомила, що більше не має права на найменшу слабкість чи прикру помилку. Їй терміново потрібні були капітальне житло, величезні запаси їжі й справжня лісова аптека.
Із настанням теплої весни вона взялася копати нову землянку обпаленим кілком. На масштабне будівництво пішли довгі місяці каторжної й виснажливої ручної праці. Дах був надійно утеплений берестою й дуже товстим шаром лісового моху із землею.
Серцем підземного дому стала хитромудра піч, складена з гладкого річкового каміння й глини. Вона чудово тримала тепло навіть у найлютіші й найтриваліші зимові морози. Пізніше Ніна прибудувала окремий холодний льох для зберігання багатих продуктових запасів.
Розведення городу на бідному лісовому ґрунті потребувало окремого наукового й продуманого підходу. У хід пішли деревна зола для розкислення ґрунту й заячий послід як добриво. Із десятка принесених картоплин вдалося виростити стабільний урожай для зимівлі.
Життєво важливу сіль винахідлива втікачка навчилася добувати на звіриних солонцях. Вона фільтрувала солону глину й дбайливо випарювала її до отримання сірих кристалів. Фабричний одяг швидко зносився, і його замінили майстерно вичинені м’які шкури.
Із заячого хутра Ніна пошила собі теплі штани, простору сорочку й накидку з каптуром. Міцні нитки вона робила з висушених звіриних сухожиль, що славилися неймовірною міцністю. Господарство працювало як годинник, стабільно забезпечуючи її свіжою рибою, м’ясом і грибами.
Щоб не втратити лік часу, відлюдниця щодня робила акуратні зарубки на колоді. Свої цінні медичні спостереження вона кропітко фіксувала на бересті риб’ячим жиром. За роки ізоляції накопичилося дванадцять унікальних зошитів із докладними рецептами трав’яних зборів…
