Завтра о дев’ятій ранку в головному корпусі університету мала відбутися урядова комісія й фінальний захист проєктів. За регламентом, відсутність на столі комісії фізичного оригіналу креслень, підписаного й оформленого за ДСТУ, означала автоматичну дискваліфікацію. Дискваліфікація на п’ятому курсі означала недопуск до диплома. Без диплома її відраховували без права поновлення на бюджетне місце.
Слідчий узяв зі столу запечатаний пакет зі справою всього її життя, коротко кивнув понятим і попрямував до виходу, забираючи сіру папку в темряву салону службової машини. Скляні двері грюкнули. Турнікет тихо клацнув, блокуючи вихід.
Копія протоколу виїмки була надрукована на тонкому, пористому папері жовтого кольору. На звороті проступали фіолетові сліди від хімічної копірки. Оксана провела подушечкою великого пальця по нерівному, відірваному краю аркуша. Папір пахнув старою типографською фарбою й сирістю. Вона склала аркуш удвоє, потім ще раз, ретельно пригладжуючи згини нігтем, і опустила в передню кишеню вицвілих джинсів.
Поруч на підлозі стояла клітчаста сумка. Тепер її боки безвольно опали. Усередині лежали лише светр і тонка байкова ковдра. Зникла жорстка основа, що тримала форму.
Студенти почали повільно розходитися. Тиша у вестибюлі більше не була напруженою, вона стала в’язкою, буденною. Завтра вранці на всіх чекали лекції, заліки й сувора система балів, якій не було діла до заарештованих деканів і вилучених речових доказів. Комендантка Тамара Іллівна, не підводячи очей, із шумом засунула скляну стулку своєї будки.
Віктор Миколайович стояв біля вхідних дверей. Один із чоловіків у строгому костюмі, що його супроводжували, тримав розкриту чорну парасолю над порогом — надворі знову замрячив дрібний, холодний дощ.
— Регламент державної комісії, параграф четвертий, пункт перший, — голос старого пролунав сухо, перекриваючи шум дощу. — До захисту допускаються здобувачі, які надали повний пакет конструкторської документації. Без фізичного носія секретар комісії не внесе вас до протоколу захисту.
Оксана підняла клітчасту сумку. Пластикова ручка більше не різала долоню.
— Ви втратили рік роботи, — вів далі Віктор Миколайович. Він переніс вагу на тростину з металевим руків’ям. — Система не бере до уваги форс-мажори. Слідству байдуже до вашої кваліфікації. Вранці вас відрахують за неявку на захист із готовим проєктом.
— Я знаю, — відповіла Оксана.
Вона зробила крок до турнікета. Їй треба було знайти місце для ночівлі. Кімната 412 уже не належала їй.
— Сорок аркушів формату А3 за ніч не накреслить навіть штат із десяти інженерів, — старий не зводив із неї чіпкого погляду. — Але комісію цікавить інновація. Савельєв мав захищати опорний вузол. Якщо ви принесете розрахунки вузла, виконані вручну на основі ваших ескізів і цифрових моделей, і захистите їх перед комісією до того, як вони затвердять протокол відсутніх… У вас буде шанс перенести строки здачі основного проєкту.
Старий повернувся до дверей.
— У машині тепло. До проєктного бюро їхати двадцять хвилин. Креслярська зала у вашому розпорядженні до восьмої ранку.
Чорний позашляховик м’яко хитнувся на ресорах, виїжджаючи з розбитого двору гуртожитку. У салоні пахло дорогою шкірою й озоном від клімат-контролю. Оксана сиділа на задньому сидінні, затиснувши клітчасту сумку між колінами. Дощ бив по тонованому склу, міські ліхтарі розмазувалися в жовті смуги.
Проєктне бюро займало весь останній поверх скляного бізнес-центру. Усередині було абсолютно темно, лише чергове освітлення вихоплювало з мороку ряди білих столів і блискучі хромовані ніжки стільців. Чоловік у костюмі клацнув вимикачем на щитку. Стеля мигнула, і простір залило стерильне, рівне світло потужних світлодіодних панелей.
Віктор Миколайович пройшов до дальнього кута зали. Там стояв класичний кульман — масивна креслярська дошка з пантографом, що збереглася тут радше як музейний експонат або данина поваги старій школі.
— Ноутбук із твоїми вихідними файлами залишився замкнений у кімнаті гуртожитку, яку ти вже здала, — спокійно сказав старий. — Службові термінали запаролені за протоколом безпеки на ніч, доступу до софту немає. Доведеться працювати руками. Папір стандарту ГОЗНАК у нижній шухляді. Набір інструментів на полиці. У вас десять годин…
