Оксана поставила чорний тубус на стіл.
— Тут креслення опорного вузла й розрахунково-пояснювальна записка.
Жінка навіть не торкнулася тубуса. Вона відкинулася на спинку стільця й склала руки на грудях.
— Регламент оформлення випускних і курсових кваліфікаційних робіт. Пункт третій. Проєкт подається суворо в картонній папці з описом вкладень. Мінімальний обсяг — тридцять п’ять аркушів формату А3. У вас тубус із нестандартним форматом. Без папки, без опису, без повного комплекту креслень перекриттів, — голос секретарки задзвенів металом, привертаючи увагу студентів у коридорі. — Ваш проєкт не відповідає ДСТУ за формою подання. Ви не можете бути допущені до захисту. Відійдіть від столу, не затримуйте чергу. Наступний!
Оксана не зрушила з місця. Пальці, забруднені графітом, міцно стиснули чорний пластик тубуса. Дубові двері зали засідань за спиною секретарки залишалися щільно зачиненими. Бюрократична машина не потребувала геніальних розрахунків. Їй потрібна була сіра папка з тасьмою.
Секретарка звела брови. Її вказівний палець з ідеальним французьким манікюром двічі стукнув по зеленому сукну столу. Звук був глухий, схожий на удари маленького молоточка. На зап’ястку жінки тихо цокав масивний золотий годинник.
Оксана дивилася на цей палець. Під її власними, коротко підстриженими нігтями чорніла в’їдлива графітова крихта. За спиною шепотілися студенти п’ятого курсу. Чувся безперервний шерех перекладуваних картонок, шелест шпаргалок і приглушені нервові змішки. У коридорі пахло дешевими парфумами, потом і вологою вовною пальт. Чужий провал перед зачиненими дверима завжди дарував натовпу ілюзію власної безпеки. Система відсівала слабких, і кожен радів, що сьогодні слабким виявився не він.
Секретарка потягнулася до стосу чужих відомостей, відводячи погляд від Оксани. Проблема вважалася вирішеною. Бюрократичний механізм безжально виплюнув нестандартну деталь, що порушувала строгий регламент приймання.
Масивні дубові двері конференц-зали повільно прочинилися. У щілину війнуло запахом свіжозвареної зернової кави, мастики для паркету й озону. На порозі з’явився огрядний чоловік у темно-синьому костюмі — голова державної комісії від міністерства. Він роздратовано поправив золоті запонки на манжетах сліпучо-білої сорочки.
— Анно Сергіївно, ми готові, — його баритон заповнив коридор, змусивши студентів миттєво замовкнути. — Запрошуйте першого здобувача. У нас вкрай щільний графік. До одинадцятої години очікується приїзд голови державного проєктного бюро для затвердження кошторису.
Секретарка миттєво випростала спину. Її обличчя набуло виразу шанобливої, запобігливої готовності.
— Так, звісно. Бондаренко, група АРХ-51, проходьте, — вона махнула рукою блідому студентові в першому ряду. Потім скосила очі на Оксану. — Дівчино, я сказала українською мовою: відійдіть від столу. Ви заважаєте роботі державної комісії. Ваше прізвище викреслено.
Оксана не зрушила з місця. Вона перехопила тубус обома руками. Чорний матовий пластик нагрівся від її долонь.
Голова комісії зупинився на порозі. Його погляд бридливо ковзнув по м’ятій сорочці Оксани, по її вимазаних графітом руках, потертих джинсах і завмер на тубусі.
— У чому справа? — він перевів важкий погляд на секретарку.
— Здобувачка Мельник. Порушення ДСТУ оформлення кваліфікаційної роботи. Відсутність обов’язкової картонної папки, опису вкладень і повного комплекту аркушів формату А3. Проєкт подано в нестандартному форматі, — секретарка відкарбувала завчене формулювання, як солдат на плацу. — Плюс примітка деканату про чинне дисциплінарне стягнення.
Голова насупився. Він не терпів збоїв у розкладі…
