Історії

Біла труна виглядала чужою серед сирої осінньої землі. Ольга Іванівна Кравчук стояла нерухомо, дивлячись туди, куди дивитися було неможливо, і...

Дарина стояла біля вікна в палаті й дивилася, як по склу повільно сповзають прозорі доріжки дощу. Весна того дня ніби...

Мене звати Марта Литвиненко. У тридцять вісім років я стояла в невеликій жалобній залі біля закритої труни матері й дивилася...

Найстрашнішим виявилося не те, що мої діти зважилися мене зрадити. Зрада, якщо довго жити з розплющеними очима, рано чи пізно...

Мене звати Максим Дорошенко. Мені тридцять п’ять. Нічим особливим я, мабуть, не відрізнявся від тисяч інших чоловіків, які щоранку їдуть...