Життя без прикрасМедик, який оглядав жінку, підняв долоню.
— Зачекайте.
Він обережно приклав руку до її живота й на кілька секунд завмер, намагаючись уловити рух і зосередившись на своїх відчуттях. Потім підвів голову; вираз його обличчя змінився.
— Це схоже не лише на передчасні пологи. Тут відбувається щось іще.
Жінці ставало гірше. Обличчя набуло сіруватого відтінку, кожен вдих давався важко, груди тяжко здіймалися й опускалися. По щоках і далі текли сльози.
— Я не знаю, що зі мною, — прошепотіла вона. — Будь ласка, врятуйте дитину.
Олег стиснув кулаки так сильно, що нігті вп’ялися в долоні. Адреналін стукав у скронях. Увесь цей час Алекс відчував небезпеку, але яку? Медик повернувся до працівників служби безпеки й заговорив тихо, від чого його слова пролунали ще страшніше:
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.