Можна побачити, як ті, хто зруйнував твоє життя, відповідають за скоєне, і все одно щоночі думати: я запізнився. Я мав зрозуміти раніше. Я мав почути.
Але Ліка вірила, що він почує. Вірила настільки, що сховала докази в старому зайці й не сумнівалася: тато знайде.
Капітан тепер стоїть за склом на полиці в кімнаті Матвія. Зашитий, з новою латкою на боці, з одним вухом довшим за друге.
Не просто пам’ять.
Свідок.
Якось колега зайшов до Матвія в гості, помітив зайця за склом і присвиснув:
— Це що в тебе за експонат? Виглядає як трофей.
— Вище бери.
— І хто це?
— Колишній начальник служби охорони, — відповів Матвій. — Вийшов на заслужений відпочинок.
— Серйозно?
