Чекати довелося недовго. У неділю Оксана прокинулася близько дев’ятої з важкістю в голові й сухістю в роті після вина. За вікном мрячив дрібний осінній дощ, розмиваючи парк, дахи сусідніх будинків і порожній дитячий майданчик.
Місце поруч із нею було порожнє. На кухонному столі лежала коротка записка від Богдана: він заїхав до автосалону й повернеться до обіду. Робота у вихідний давно перестала дивувати Оксану, хоча раніше такі від’їзди траплялися значно рідше.
Вона насипала в горнятко розчинну каву — купити кавоварку після переїзду ще не встигли — і кілька хвилин простояла біля вікна. Учора квартира виглядала святковою й ошатною, а тепер нагадувала місце після невеликого лиха. У мийці тіснилися брудні тарілки, на столі лишилися келихи й зім’яті серветки, біля дверей стояв пакет із порожніми пляшками.
На тумбі височіла гора подарунків. Допивши каву, Оксана почала їх розбирати. Три конверти з грошима, два комплекти постільної білизни, висока скляна ваза, набір рушників. Потім вона зняла стрічку з великої коробки й підняла кришку.
Білі тарілки були перекладені пухирчастою плівкою. Оксана дістала одну, провела пальцем по тонкій сірій облямівці й почала виймати решту. Під нижнім рядом виявився прозорий пакет. Усередині лежали маленька чорна флешка й складений навпіл аркуш.
Вона поставила посуд на стіл, витерла долоні об домашні штани й розгорнула папір. Рівні друковані літери радили переглянути запис, коли чоловік буде на роботі. Тоді, обіцяв невідомий автор, стане зрозуміло, чому Богдан так квапився з купівлею квартири.
Підпису не було. Зворотний бік аркуша залишався чистим.
Оксана кілька разів перевернула папірець, ніби на порожньому боці могло з’явитися прізвище або хоча б натяк на відправника. Її тривожила не лише сама знахідка, а й те, наскільки ретельно її сховали. Людина, яка поклала флешку під тарілки, заздалегідь розуміла: відкрите попередження Богдан зуміє перехопити або пояснити. Отже, йшлося не про випадковий жарт і не про дрібну сімейну таємницю.
Першою думкою був невдалий розіграш. Хтось із гостей вирішив пожартувати й сховав усередині подарунка непотрібний файл. Але жарт зазвичай бодай передбачає сміх, а короткі рядки звучали як застереження.
Оксана вже збиралася викинути папірець, однак затрималася на слові «квапився». Богдан і справді поспішав. Коли оформлення купівлі зсунулося на три дні через вихідні, він по кілька разів телефонував рієлтору, вимагав підписати договір негайно й запевняв, що вартість може зрости буквально завтра.
Тоді Оксана списала все на його нетерплячість. Тепер анонімна записка ніби підсвітила тривогу, яку вона місяцями глушила довірою. Окремі епізоди поки що не складалися в картину, але вже перестали здаватися випадковими.
Вона віднесла коробку до кімнати, поклала флешку поруч із ноутбуком і знову перечитала записку. Можна було дочекатися чоловіка й запитати прямо. Можна було забути про дивну знахідку. Однак людина, яка сховала носій під тарілками, явно розраховувала, що Оксана спершу перегляне запис сама.
Дощ тихо шарудів по шибці. За стіною працював холодильник, на кухні через рівні проміжки падали краплі з погано закритого крана. Оксана сіла на диван, відкрила ноутбук і вставила флешку в роз’єм…👉Продовження, натисніть кнопку “Далі” під рекламою👇👇👇
