Єгор провів долонею по голові Роя, ніби заспокоюючи не пса, а себе.
— Кілька днів тому я бачив, як Кирило користувався робочим телефоном у машині. Він думав, що я просто сиджу осторонь і нічого не розумію. Але я вмію читати по губах і помічати деталі. Він фотографував список вилучених коштів і пересилав комусь копію. Потім видалив знімки.
Павло не перебивав.
— Під час затримання на землі його телефон був у задній кишені, — вів далі Єгор. — Я отримав доступ до даних, які він вважав стертими. Подробиць вам знати не потрібно. На накопичувачі — відновлені матеріали. Передайте технічним фахівцям. Вони підтвердять походження.
Павло довго мовчав.
Перед ним сиділа людина, яка за кілька секунд знешкодила озброєного співробітника, втримала ситуацію під контролем, не завдала зайвих ушкоджень, зажадала законної процедури — і водночас устигла здобути те, що могло зруйнувати цілу корупційну схему.
Це була не просто майстерність. Це був рівень підготовки, який неможливо зобразити.
Павло негайно передав накопичувач технічним фахівцям, обмеживши доступ до матеріалів. Перевірка тривала менше часу, ніж очікувалося. На носії виявилися не лише знімки підроблених документів. Там були повідомлення, що підтверджували: Кирило систематично отримував гроші за покривання незаконної торгівлі й ділився частиною суми з тими, хто стояв вище або поруч.
Він був настільки впевнений у собі, що не використовував серйозного захисту. Стерті файли здавалися йому зниклими назавжди. Він не міг уявити, що людина, яку він вважав вуличним нікчемою, має навички й засоби, що перевершують можливості звичайної службової перевірки.
Кар’єра Кирила зруйнувалася не через один удар по собаці. Цей удар лише витягнув на поверхню те, що давно гнило всередині.
Коли до нього прийшли співробітники внутрішньої перевірки, він спершу намагався все заперечувати. Кричав про наклеп, про напад, про провокацію. Але потім йому показали відновлені знімки, листування, розбіжності у звітах.
Кирило зламався…
