— По-перше, до цього кабінету заходять після стуку, — сказала Оксана. — По-друге, ваш зять сьогодні довів, що не гідний форми. І, нарешті, я приїхала не для дотримання ваших негласних правил. Моя справа — вимагати дотримання закону.
Віктор Андрійович ступив до столу й важко сперся на його край, намагаючись нависнути над жінкою, що сиділа.
— Послухайте мене уважно. Уже завтра я влаштую таку перевірку вашого управління, що ви не встигнете зібрати речі. Порушення знайдуться в кожній папці. Відпустіть Романа зараз, поки ситуацію ще можна закрити. Оформимо все як навчальну перевірку пильності й забудемо про інцидент. Інакше ваша кар’єра закінчиться раніше, ніж почалася.
Оксана підвелася. Вона була нижча за гостя, але спокійна постава й прямий погляд змусили його трохи відступити. З шухляди столу вона дістала невеликий диктофон. Червоний вогник показував, що запис вівся з тієї хвилини, коли двері розчахнулися.
— Тиск на розслідування і пряма погроза посадовій особі під час виконання обов’язків, — неголосно перелічила вона. — Ви самі створюєте докази проти себе. Цей запис піде до центральної наглядової служби разом із матеріалами щодо Бондаренка. А вашу перевірку я зустріну із задоволенням. Нам якраз потрібен незалежний аудит фінансових документів за останні три роки.
Вона перевела погляд на Дорошенка.
— Упевнена, заступникові начальника буде чим допомогти перевіряльникам, особливо якщо співпрацю врахують під час визначення його відповідальності.
Підполковник помітно здригнувся. Обличчя стало ще блідішим, а погляд метнувся від Оксани до її відвідувача. Лише тепер до нього дійшло, що новий начальник не торгується й готовий довести перевірку до самого верху, навіть якщо заради цього доведеться розірвати всі звичні зв’язки.
Віктор Андрійович на кілька митей утратив дар мови. У цьому місті однієї згадки про його посаду зазвичай вистачало, щоб люди змінювали рішення. Тут же погрози не лише не подіяли, а й перетворилися на частину запису.
— Ви про це пошкодуєте, — видихнув він нарешті.
Чоловік різко розвернувся й вийшов, ледь не зачепивши плечем застиглого у дверях Дорошенка. Оксана провела його поглядом і знову сіла. Вона розуміла, що негайна розправа, якою він лякав, найімовірніше, була блефом. Однак спроби відповісти на її дії обов’язково будуть, і кожна з них потребуватиме витримки…
