Ніна розплющила очі. Це кричав півень десь у сусідів. За вікном уже світало, кімната наповнилася ранковим сонцем, і нічні страхи здавалися не такими справжніми.
З кухні тягло запахом смажених яєць.
— Де він їх тільки взяв? — подумала Ніна.
Вона сіла на ліжку й із подивом зрозуміла, що, попри кошмар, почувається трохи краще. Випила таблетки, залишені на тумбочці, тепло вдяглася й вийшла на кухню.
Матвій саме перекладав яйця зі сковороди на тарілку. Він щось наспівував собі під ніс, а побачивши дружину, всміхнувся.
— Прокинулася нарешті. Сідай, зараз годуватиму.
Він відсунув стілець із таким виглядом, ніби приготував не просту яєчню, а святкову вечерю.
— Звідки яйця? Ми їх із собою не привозили, — спитала Ніна.
— У мене для тебе сюрприз. Але спершу сніданок.
— Навіть так? — насторожилася вона, взяла виделку, але тут же відклала. — Зачекай, я Мишка принесу.
— Мишко з Мартою. Не тривожся.
Ніна завмерла.
— З якою ще Мартою?
