І от там він не стримався і заплакав, розповідаючи, якою він побачив Віру, коли її все-таки знайшли. Він плакав і не міг заспокоїтися.
Але це буде пізніше. Повернімося в перші дні пошуків. Він людина військова.
Він реально ставиться до речей. Він розуміє, що якщо вона не вийшла на зв’язок, і її вже немає 3-4 дні, і тим більше, що він усе це вже пробив. Він уже розумів.
Він реально нікому не казав. Але всім своїм товаришам по службі казав, що йому треба шукати труп доньки. У нього були зв’язки в спецслужбах на той момент.
Він зателефонував, сказав, що йому потрібно пробити номери телефонів. Віри і Руслана. Інформація була отримана, що востаннє телефон Віри вмикався за адресою його квартири.
Але цікавішими виявилися дані мобільного самого Руслана. Він чомусь увечері того дня вирушив до лісу. Наприкінці жовтня, у темряві.
Це ліс неподалік. Він розташований доволі далеко від великого міста. І якби людина завтра летить до Індії, то навіщо їй їхати в цей ліс.
Це 50 кілометрів від міста. Ну, це було не зовсім зрозуміло. Тому як людина військова він зателефонував командирові.
Попросив виділити солдатів для пошуку в лісі. Дали завдання прочесати, шукати свіжі земляні роботи. Олександр припустив, що Руслан убив його доньку й закопав у лісі.
Саяхов у цей час спокійно відпочивав в Індії. Люба з ним листувалася. Вона не вірила, що таке можливо.
Вона йому писала, що Віра зникла, не можемо знайти, щось треба робити, де якісь таксі викликали. Вона не вірила, що він міг це зробити. Він просто відповідав, що я не знаю, шукайте там.
Жодного співчуття він не виявляв. Він після 2 листопада перестав виходити на зв’язок. Тобто перестав відповідати.
Але навіщо Русланові вбивати Віру? Вони дружили понад 10 років. Що сталося в квартирі після того, як поїхали Люба і Карина?
І чому взагалі залишилася допомагати саме Віра? Якого хлопця ти бачиш поруч із собою? Мені головне, щоб я почувалася з ним, як за кам’яною стіною.
Я маю відчути, що він у будь-який момент зможе мене підтримати, захистити. Під час зйомок програми, де женихи борються за побачення з головною героїнею, Віра Фойкіна справді була в пошуку.
Незадовго до цього вона розійшлася зі своїм хлопцем, Льонею. Олександр добре його знав. Працював разом із його батьком.
Але взагалі він намагався не втручатися грубо в особисте життя дорослих доньок. Він їм довіряв. Він так вважав, бо кожен їхній крок не контролював.
Це їхнє життя. Вони люди дорослі, 24 роки. Вони вже самі роблять усе, що хочуть.
Руслана вважали хлопцем видним. М’язистий, сильний, із харизмою і з хорошою спортивною кар’єрою. Він перемагав на престижних змаганнях.
Був гордістю регіональної федерації важкої атлетики. Здобув юніорський титул чемпіона. А після того, як пішов із великого спорту, став тренером у фітнес-клубі.
Але взагалі Руслан веселий, енергійний, симпатичний. Дівчатам він подобався. Можливо, він і намагався залицятися до Віри.
Але, найімовірніше, вони залишилися просто друзями. Принаймні, жодних романтичних стосунків у них не склалося. Тато дівчини продовжив розслідування.
Вивчив листування в телефоні Руслана. І дізнався те, що взагалі не в’язалося з образом спортсмена. Того самого дня хлопець замовив додому заборонені речовини.
Я знаю, що він зранку почав шукати товар. Я це знаю точно, бо його листування… Йому відповіли, що ось є такий.
Це слабкий, не підійде. Давайте щось міцніше. Кажуть, ось такий є.
Я в цьому нічого не тямлю. Він сказав, так, давайте, везіть. Я знаю, що йому об 11-й це привезли.
Олександр Фойкін не сумнівався, що Руслан сидів на речовинах, які спочатку вживав як допінг. Важка атлетика вся з допінгом. А допінг — це наркотики.
А коли ти починаєш із допінгу, і коли ти кидаєш спорт, він же на той час уже спорт кинув. Він уже не займався, він просто качалкою займався. А коли на допінгах, ти вже на них підсів, це теж наркотик.
Через два тижні після зникнення раптом з’явився свідок. Він розповів історію, яка звучала неймовірно, а місцями зовсім маячно. Таємничий незнайомець назвався другом Руслана Саяхова і зізнався журналістам, нібито Руслан перед від’їздом до Індії відкрив йому правду…
