Життя без прикрасНаступний тиждень видався важким. Галина Степанівна телефонувала майже щовечора. То в неї «тиснуло у скронях», то «кололо серце», то просто ставало страшно сидіти самій. Богдан зривався, їхав, повертався пізно, сірий від утоми. Уночі крутився, здригався від кожного звуку телефону, вранці йшов на роботу з червоними очима.
У четвер, коли він знову почав натягати куртку після чергового дзвінка, Мар’яна зупинила його біля дверей.
— Зачекай.
Він обернувся. Обличчя було змучене.
— Мар’яно, не зараз.
— Саме зараз. Запропонуй їй нормального лікаря. Платного, хорошого. Нехай обстежиться, якщо все так погано.
— Я пропонував. Вона не хоче.
— Тоді скажи, що не їздитимеш на кожен дзвінок, поки вона відмовляється від допомоги.
Богдан похитав головою.
— Не можу. А якщо станеться щось справжнє?
— Нічого не станеться. Вона здорова. Вона тебе смикає.
— Ти не знаєш.
— Знаю, — голос Мар’яни став різкішим. — Бо людині, якій справді погано, не відмовляються від лікаря щоразу. А їй потрібне не лікування, а твоя присутність.
Богдан стиснув кулаки.
— Це моя мати.
— А я твоя дружина. І я прошу тебе поставити межі.
— Замовкни! — раптом гаркнув він.
Мар’яна відсахнулася. Він ніколи на неї так не кричав. Богдан сам злякався свого голосу, ступив було до неї, але вона відвернулася.
— Їдь, — сказала вона холодно. — Мама чекає.
Він постояв ще секунду, потім вийшов, тихо прикривши двері. Мар’яна залишилася в коридорі, слухаючи, як ліфт везе його вниз. Якщо все триватиме так і далі, їхній шлюб не витримає й місяця. Галина Степанівна руйнувала його методично, а Богдан не вмів захищатися.
Мар’яна знову подзвонила Оксані.
— Погано, — сказала вона відразу.
— Наскільки?
— Він уже на мене кричить. Через неї.
Оксана помовчала, потім сказала:
— Тоді потрібна очна ставка. Ти, він і вона. Нехай при тобі скаже матері все, що обіцяв. Інакше вона викликатиме його до посиніння.
— Вона не погодиться.
— А ти її не питай. Їдьте разом.
Мар’яна розуміла, що це може закінчитися вибухом. Але вибух і так наближався. Краще керований, ніж той, що рознесе їх зсередини.
Богдан повернувся за дві години. Сів на диван, уткнувся обличчям у долоні.
— Пробач, — сказав він глухо. — Я не мав кричати.
Мар’яна сіла поруч.
— Ми обоє втомилися. Але так далі не можна.
— Що мені робити?
— У суботу ми поїдемо до неї разом. Ти скажеш їй, що любиш її, але в тебе є дружина. Що вона важлива, але більше не центр твого життя. Що ти допомагатимеш, але не бігтимеш на кожен дзвінок.
Богдан зблід.
— Вона влаштує істерику.
— Нехай. Але ти мусиш це сказати. Інакше ми не виживемо.
Він довго сидів мовчки. Потім кивнув.
— Добре. Поїдемо.
У суботу Богдан нервував із самого ранку. У машині курив одну за одною, хоча Мар’яна просила відчинити вікно. Вона не сварилася. Йому й так було важко. Вони піднялися на третій поверх, і Богдан натиснув дзвінок.
Галина Степанівна відчинила двері. Побачивши поруч із сином Мар’яну, вона змінилася на обличчі.
— Знову ти?
— Мамо, нам треба поговорити, — сказав Богдан. Голос здригнувся, але він не відступив. — Усім разом.
— Мені з нею говорити нема про що.
— А мені є що сказати вам обом.
Він ступив усередину, і Галина Степанівна змушено відступила. На кухні вона залишилася стояти біля плити, схрестивши руки на грудях. Мар’яна і Богдан сіли за стіл. Повітря було важке, як перед грозою.
— Говоріть, — кинула свекруха. — Тільки швидко.
Богдан вдихнув.
— Мамо, я одружений. У мене тепер сім’я. Я більше не можу розриватися.
— Тобто вибираєш її?
— Я вибираю свою сім’ю. Ти моя мати, я тебе люблю. Але Мар’яна — моя дружина. І жити я буду з нею.
Галина Степанівна зблідла. Пальці вп’ялися в спинку стільця.
— Ти це серйозно?
— Так. Я приїжджатиму раз на тиждень, допомагатиму, якщо треба. Але дзвінки щовечора з хворобами — це тиск. Так не можна.
— Тиск? — її голос злетів. — Мені погано, Богдане. Я сама. Мені страшно.
— Тоді підемо до лікаря. Я запишу, оплачу, привезу. Але якщо ти відмовляєшся, значить, тобі потрібен не лікар.
Галина Степанівна перевела погляд на Мар’яну. Обличчя її стало майже нерухомим.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.