Життя без прикрасЗа вікном рухалося велике гамірне місто. Олексій дивився на вулиці майже жадібно. Уперше за шість років місто знову рухалося перед ним за автомобільним склом. На обличчі водночас читалися втома й повернення відчуття життя. Марина не порушувала цього моменту словами. Він належав Олексієві; її завдання полягало в тому, щоб залишатися поруч, як і було обіцяно.
Через десять тижнів після переїзду Марина ввечері читала у себе — не вголос, а для себе. Книжку з полиці Олексія вона вранці знайшла на столі: він приніс її без записки й нічого не пояснив. Близько пів на дев’яту пролунав стукіт. Олексій зупинився на порозі з виразом людини, яка довго готувалася до розмови й тепер не певна, чи вистачить рішучості її почати. Він повідомив, що завтра в Марини день народження. Вона здивувалася не його обізнаності, а тому, що ця дата виявилася для нього важливою, і запросила ввійти.
Олексій уточнив, що їй виповниться двадцять чотири. Уперше за десять тижнів він в’їхав до її кімнати, подивився на книжку, яку вранці залишив на столі, і попросив о дев’ятій спуститися в сад. На запитання про причину відповів лише: «Просто спустіться». У його обличчі був новий спокій — не повна відкритість, але вже рішення, за яким він готовий стояти. Марина погодилася.
Розвертаючи візок біля дверей, Олексій зізнався, що радий її дзвінку за оголошенням. Відповісти вона не встигла: він уже прикрив двері. Марина залишилася з книжкою на колінах. Усередині було дуже тихо, але ця тиша не скидалася на порожнечу. Вона була наповнена очікуванням. Уранці повітря виявилося прохолодним, липи майже не ворушилися, а плиткова доріжка йшла в дальню частину саду, де колись працював батько Олексія.
Валентина Павлівна стояла біля стіни будинку, напружена й мовчазна. Марина кивнула їй і почула незвичний звук — не м’який хід коліс, а повільний металевий стукіт. Вона обернулася. У дверях біля пандуса з’явився Олексій. Він стояв на милицях, стискаючи руків’я й спираючись передпліччями на манжети. Спина була випрямлена, обличчя зблідло від зусилля. Дмитро стояв за крок, не торкаючись пацієнта, але готовий підхопити.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.