Наступного дня Ірина діяла швидко. Вранці відвела Поліну в садок на кілька годин, Маркові сказала зібрати рюкзак: улюблені книжки, зарядку, теплу кофту.
— Ми прямо сьогодні до бабусі? — спитав син.
— Завтра вранці. Але речі краще приготувати заздалегідь.
— Тато з нами?
— Ні. У нього робота.
— Звісно, — буркнув Марк.
Ірина присіла поруч.
— Ти щось хочеш сказати?
Він знизав плечем.
— Він обіцяв минулого тижня сходити зі мною на майданчик. Потім сказав «зустріч». Потім знову. Я вже не чекаю.
Ця фраза виявилася болючішою за нічне повідомлення Вероніки. Ірина провела долонею по волоссю сина.
— У бабусі полагодимо велосипед. Будеш їздити до магазину.
Поліна, дізнавшись про поїздку, заплескала в долоні й почала складати у свій маленький рюкзак усе підряд: ляльку, книжку, піжаму, три гумки й пластмасову конячку без хвоста. Дитяча метушня допомагала Ірині не думати про розмову з матір’ю.
Вдень вона зателефонувала Марії Павлівні й сказала, що приїде з дітьми на два тижні, а може, й довше. Мати не стала розпитувати. Лише після короткої паузи сказала, що приготує кімнату.
— І якщо Вадим зателефонує, не кажи зайвого.
— Зрозуміла, — відповіла Марія Павлівна відразу.
Після обіду Ірина поїхала до адвокатки Світлани Черкасенко. Контакт дала колега, яка рік тому пережила важке розлучення. Світлана слухала без співчутливих зітхань, лише іноді ставила уточнювальні запитання. Квартира, отримана у спадок, залишалася особистим майном Ірини. З машиною і грошима було складніше.
— Усе придбане в шлюбі потребує обережних дій, — сказала адвокатка. — Не можна просто зняти заощадження й сховати. Чоловік заявить, що ви вивели майно перед поділом.
— Я не хочу проблем із законом.
— Тоді збирайте виписки, чеки, довідки. Потрібні витрати на дітей і сім’ю. Якщо чоловік витрачав спільні кошти на сторонніх жінок, це теж може стати в пригоді. Щодо дітей важливо показати, хто реально займається школою, лікарями, режимом, секціями.
— У мене є все. Від щеплень до шкільного взуття.
— Чудово. Не заважайте йому спілкуватися з дітьми, якщо він поводиться адекватно. Але фіксуйте домовленості письмово. Жодних нічних скандалів, виносу речей без опису, погроз і образ. Вам потрібна позиція спокійної матері.
Ірина вийшла з офісу з переліком документів і новим відчуттям: її життя все ще розвалювалося, але уламки вже можна було розкладати по коробках і підписувати.
Увечері Вадим був особливо лагідний. Приніс Поліні шоколадне яйце, Маркові наліпки з футболістами, Ірині йогурт, який вона колись любила. Надто дешева компенсація за чужі вечері, але він виглядав задоволеним собою.
— Завтра їдемо до мами, — сказала Ірина за вечерею. — Рано-вранці.
— Так швидко?
— Майстер вільний тільки цього тижня.
— Я вас відвезу.
Пропозиція прозвучала з помітним зусиллям. Ірина зрозуміла, що він сподівається на відмову.
— Не треба. Я сама. Тобі на роботу.
Пізніше, коли діти лягли, вона почала складати документи в окрему сумку: паспорти, свідоцтва про народження, медичні поліси, папери на квартиру, банківські виписки. Вадим зазирнув до кімнати.
