Льоня покірно кивнув, а Вітьок волів зберігати похмуре мовчання. Ця самовпевнена трійця навіть не підозрювала, що «тихий старий» уже давно зчитав сліди шин їхнього службового транспорту. Він точно знав склад групи й напрямок їхнього руху, а дерев’яний ящик у його житлі приховував аж ніяк не мирні речі.
І вже тим більше вони не здогадувалися, що коли Олексій Потьомкін востаннє відкривав свій арсенал, кілька ворогів за кордоном так і не повернулися додому. Наступний ранок почався з неймовірно густого й щільного молочного туману, що накрив усю округу. Дрімучий ліс буквально потонув у цій білій пелені, яка спотворювала звуки й приховувала будь-які орієнтири.
У такій оптичній ілюзії можна було пройти за кілька метрів від людини й нічого не помітити. Утім, господар сховку цієї ночі так і не склепив очей, нерухомо сидячи на табуреті зі зброєю напоготові. Він уважно спостерігав, як нічний морок за вікном поступово змінюється в’язкою й непроникною білястою млою.
Урятована дівчина тривожно спала на лаві, час від часу здригаючись і тихо скрикуючи. Досвідчений ветеран не став її будити, розуміючи, що виснажена психіка так дає раду найсильнішому шоку. На світанку він обережно вийшов на ґанок і завмер, аналізуючи кожен шерех пробудженої природи.
Навколишня хаща видавала звичні, природні звуки: вдалині ритмічно стукав дятел, а в гіллі метушилися дрібні звірі. Ця мирна лісова симфонія правила за найкращий індикатор безпеки. Чоловік напевно знав, що поява небезпечних чужинців негайно сполохала б птахів і змусила їх замовкнути.
Захисник швидко перевірив систему тонких ниток-розтяжок, установлених по периметру ділянки ще звечора. Пастки залишалися неушкодженими, а отже, під покровом темряви до них ніхто не підбирався. Повернувшись у тепло, він розтопив піч, і до моменту пробудження гості ситний сніданок уже стояв на столі.
Дівчина сіла за стіл, і в її згаслому погляді, крім липкого страху, з’явилося безліч невисловлених запитань. Вона відразу зрозуміла, що її суворий янгол-охоронець не спав ані хвилини. Це було навіть не запитання, а проста констатація очевидного факту.
Виправдання про банальну професійну звичку лісника прозвучало надто непереконливо. Марія прямо заявила, що хоче знати всю правду про людину, яка ризикує заради неї своїм життям. Вона звернулася до нього на прізвище, бажаючи розставити всі крапки над «і».
Чоловік важко опустився на стілець і довго дивився їй у вічі, зважуючи кожне слово. Він сухо відрапортував, що до найближчого телефону їхати десятки кілометрів, а до відділку поліції — ще більше. Наразі її життя й відносна безпека залежать виключно від міцності цих стін.
Ветеран пообіцяв відкрити всі карти трохи згодом, коли ця смертельно небезпечна криза благополучно завершиться. Не чекаючи подальших розпитувань, він раптом урвав розмову й блискавично перемістився до заштореного вікна. Усі його м’язи напружилися, реагуючи на невидиму загрозу ззовні.
Марія заворожено спостерігала за тим, як цей немолодий чоловік перетворюється на хижака, що вистежує здобич. За ледь вловимим нахилом голови вона зрозуміла, що він фіксує звуки, недоступні звичайному слуху. Рівним голосом Олексій повідомив про наближення автомобіля з боку головної магістралі.
Дівчина затамувала подих, і лише за пів хвилини її вух торкнувся далекий, ледь чутний гул мотора. Господар виявився абсолютно правим у своїх феноменальних тактичних розрахунках. Як саме він зміг уловити цю акустичну вібрацію на такій неймовірній відстані, залишалося для неї загадкою.
Колишній військовий почав діяти з моторошною швидкістю й ефективністю, не зробивши жодного зайвого руху. Він миттєво прибрав із лави постіль і сховав увесь посуд гості в глибоке підпілля. Могутніми руками чоловік відкинув важкий замаскований люк, наказуючи негайно ховатися.
Він наказав їй сидіти в підвалі якомога тихіше, не видавати ані звуку, хоч би що відбувалося нагорі. У разі критичної небезпеки й кодової фрази він велів їй тікати через підземний лаз. Запасний вихід вів до старого дерева, звідки починався прихований маршрут до резервної мисливської бази.
Марія з подивом усвідомила, що під цим на вигляд звичайним будинком обладнано справжній інженерний тунель для втечі. Без зайвих слів вона слухняно спустилася сходами в сиру темряву підпілля. Люк над її головою глухо зачинився, а зверху з характерним скрипом насунули масивну шафу…
