Життя без прикрасНевдовзі на домашній номер почали телефонувати незнайомці. Кілька разів я чула грубий чоловічий голос, який вимагав покликати Богдана Левченка. Коли відповідала, що чоловіка немає, співрозмовник наказував передати: про борг ніхто не забув. Потім зв’язок обривався. Богдан, почувши про це, на мить зблід, однак швидко оголосив дзвінки витівками шахраїв, які дістали стару базу номерів, і заборонив мені вступати з ними в розмови.
Дзвінки не припинилися. Невідомі дісталися й до мого мобільного, а в середу вдарили по найболючішому місцю. У батьківському чаті, де обговорювали найближчий ранок, з’явилося повідомлення з порожнього акаунта. У ньому йшлося про те, що батько Назара, Богдан Ігорович Левченко, — злісний боржник і шахрай, який заборгував п’ятнадцять мільйонів. Іншим батькам радили бути обережними, інакше він нібито ошукає і їх.
Повідомлення зникло за хвилину, але прочитати його встигли багато хто. Я дивилася на збережений знімок екрана, не в змозі осмислити названу суму. Серце калатало так гучно, що заглушало всі звуки. До вечора я металася будинком, заздалегідь перебираючи можливі пояснення, і кожне здавалося безглуздішим за попереднє.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.