Тут тулилися прості робітники, інваліди минулих воєн, колишні зеки й ті бідолахи, яким більше нікуди було подітися. Сашкові Сєверову тоді ледь виповнилося чотирнадцять повних років. Це був дуже худий, неймовірно жилавий підліток із вічно розбитими вуличними бійками кісточками пальців.
Свого рідного батька вуличний хлопчисько ніколи в очі не бачив. Мати часто казала, що він героїчно загинув на війні, але постійно при цьому відчайдушно брехала. Сашко чудово знав гірку правду: його батько мотав строк у північних таборах за збройний розбій.
Мати міцно пила, працювала простою прибиральницею в місцевій школі й постійно приводила в дім чужих, неприємних чоловіків. Сашко ріс на жорстокій вулиці, будучи цілком наданим самому собі. До чотирнадцяти років він уже заслужив прізвисько «Сєвер» за свої холодні, не по літах суворі очі.
Хлопця прозвали так ще й тому, що він ніколи не плакав, навіть коли його жорстоко й несправедливо били. А били його на вулиці доволі часто й з особливою жорстокістю. Двір жив за жорсткими вовчими поняттями: слабких безжально втоптували в багнюку, а сильних і зухвалих щиро поважали.
Сашко однозначно належав до вищої касти сильних дворових хлопців. Він бився як дорослий чоловік: зовсім без правил і завжди вперто йшов до самого кінця. Через цю шалену, нестримну вдачу його побоювалися навіть хлопці значно старші за нього.
Але одного злощасного вечора юний хуліган влип по-справжньому серйозно. На сусідній вулиці жив місцевий барига на прізвисько Кульгавий, який нишком торгував паленою горілкою з-під поли. Сашко зі своїми пацанами зухвало вирішили обнести цю прибуткову точку.
Вони тихо залізли всередину через вікно, забрали цілий ящик горілки й три сотні готівки. За тими суворими часами це була просто величезна, немислима для пацанів сума. Розлючений Кульгавий не став терпіти збитків і принципово написав заяву до місцевої міліції.
Барига докладно описав прикмети головного малолітнього нальотчика: худий, світловолосий пацан років чотирнадцяти. Місцеві менти відразу зрозуміли, що це фірмовий почерк зухвалого малолітки Сєвера. Вони нагрянули по нього того ж самого злощасного вечора.
Затримувати хлопця приїхали пузатий і ледачий дільничний Михалич, а також молодий, відверто злий опер із району. Сашка жорстко взяли просто посеред двору на очах у всіх його дружків. Йому грубо заламали руки й без зайвих церемоній кинули в брудний поліцейський воронок.
У відділку міліції його почали методично й безжально бити. Били не стільки сильно, скільки образливо: підло били по нирках і беззахисній потилиці. Оперативники вимагали, щоб підліток у всьому щиросердно зізнався й здав своїх спільників.
Сашко вперто мовчав, лише ще міцніше стискав зуби від болю, що наростав. Зрозумівши, що хлопця просто так не зламаєш, злий оперативник перейшов до відкритих погроз.
Опер заявив, що якщо щеня не хоче по-доброму, то йому влаштують веселе життя по-поганому. Він нагадав, що в чотирнадцять років Сашка вже цілком законно можна відправити до колонії для неповнолітніх. Менти пообіцяли оформити всі документи як треба й відправити його далеким етапом на Північ.
Оперативник злорадно додав, що в північній колонії таких борзих малоліток дуже швидко й ефективно ламають. Сашко був наслуханий від старших про те, що це за страшне, гибле місце. Звідти пацани завжди поверталися зовсім іншими людьми: зламаними й абсолютно порожніми всередині.
Багато хто з тих, хто їхав туди по малолітці, взагалі ніколи не повертався назад живим. Сидячи в холодній камері, Сашко з тугою думав про те, що це його остаточний життєвий кінець. Він розумів, що рідна мати йому нічим не допоможе, бо їй було на нього глибоко начхати.
Дворові пацани теж не стали б його витягати через власну боягузливість. Він кришталево ясно усвідомив, що залишився зовсім один проти всієї безжальної державної системи. Однак рано-вранці важкі залізні двері його камери несподівано з брязкотом відчинилися.
На порозі темної камери стояв високий, жилавий чоловік із жорстким обличчям і неймовірно світлими очима. У нього була ідеальна військова виправка й помітний, глибокий шрам на вилиці. Сашко відразу впізнав у ньому сусіда з третього під’їзду свого рідного дому…
