Пролунав різкий клац. Двері важко відчинилися. Двері ізолятора 11 відчинилися з моторошним скрипом.
Лампочка під стелею горіла тьмяно й жовто, відкидаючи довгі тіні на холодний бетон. Троє ув’язнених сиділи на своїх шконках. Грек був на нижній, спиною до стіни, поклавши руки на коліна.
Танк стояв біля ґрат маленького вікна й курив у кулак. Скальпель лежав угорі, звісивши руку вниз, і його пальці постукували по металу. Вони підняли голови абсолютно одночасно.
Грек заговорив першим, його голос був низький і майже лагідний. — Ольго Степанівно! — Уночі до нас прийшла.
Скучила? Вона рішуче ступила всередину камери. Пістолет був у правій руці, ствол опущений.
Фінка надійно спочивала за поясом. Двері м’яко зачинилися за її спиною. Клацання замка пролунало набагато гучніше, ніж мало б.
Танк повільно випустив густий дим крізь ніздрі. — Одна, без підмоги. — Смілива.
Скальпель легко зіскочив згори й приземлився зовсім м’яко. — Двері зачини на засув! — сказав він, гидко всміхаючись.
— Не хочу, щоб нас несподівано перервали. Ольга різко підняла пістолет. Чорний ствол дивився просто в груди Грекові.
— Руки за голову! Усі троє, швидко. Грек повільно й не кваплячись підняв долоні.
— Ти ж розумієш, що буде, якщо натиснеш на курок. Уранці тебе просто розмажуть. А сестру твою в Харкові швидко знайдуть.
— Руки за голову! — голосно повторила вона. Її голос залишався рівним і зовсім не тремтів.
Танк важко ступив уперед. — Та годі тобі, Надю, ми ж по-доброму! — Тоді ти сама напросилася!
Вона холоднокровно вистрілила. Куля з силою ввійшла Грекові просто в ліве коліно. Пролунав гучний хрускіт зламаної кістки.
Кров рясно бризнула на брудну підлогу. Він із гуркотом упав на шконку й завив, схопившись за прострелену ногу. — А, сука!
Танк люто рвонув просто до неї. Вона вистрілила вдруге, влучивши йому в праве плече. Танк різко розвернувся, упав на коліна й став затискати рану, що кровоточила.
— Бля! Скальпель завмер на місці, його очі в жаху розширилися. — Ти що взагалі робиш?
Ольга швидко ступила до нього, трохи опустивши ствол. — На підлогу, обличчям униз, живо! Але він навіть не ворухнувся.
Вона без вагань вистрілила йому в ліве стегно. Скальпель із криком упав на підлогу. Він закричав тонко, майже по-жіночому.
— Не треба! Не треба! Вона спокійно підійшла до Грека, що стогнав.
Той корчився від нестерпного болю. Густа кров текла крізь його пальці. — Дивись! — сказала вона дуже тихо.
— Дивись уважно на них! Грек важко підняв голову, його очі були червоні від болю. — Ти скажена психопатка?
Вона повільно повернулася до Танка. Той з останніх сил намагався відповзти до рятівної стіни. Пролунав постріл просто в живіт.
Куля ввійшла трохи нижче пупка. Він болісно зігнувся й голосно захрипів. Червона кров рясно пішла з рота.
— Дивіться одне на одного! — холодно повторила Ольга. — Запам’ятовуйте цей момент!
Скальпель насилу повз по підлозі, залишаючи за собою широкий кривавий слід. — Будь ласка, я не хотів, я просто… Вона підійшла до нього й присіла поруч навпочіпки.
Жорстко приставила гарячий ствол просто до його потилиці. — Ти дуже навіть хотів, ти з цього сміявся! Пролунав глухий постріл.
Голова Скальпеля різко сіпнулася, і його тіло миттєво обм’якло. Танк страшно кашляв кров’ю, а його очі закочувалися. — Ні, не треба!
Пролунав чіткий постріл у голову. Величезне тіло здригнулося й назавжди затихло. Грек залишився зовсім сам, він сидів, важко привалившись до стіни.
Його прострелена нога кровоточила, а обличчя стало абсолютно білим. — Ти, ти не посмієш! — у жаху прошепотів він.
— Ти ж усе-таки людина! Ольга повільно присіла просто перед ним. Чорний ствол боляче вперся в його спітнілий лоб….
