«Моя дружина Світлана не прийняла іслам. Це створює певні труднощі. Діти хрещені, вона водить їх до християнського храму. Моя родина цього категорично не схвалює. Вони кажуть: “Як ти взагалі це дозволив?”.
Плюс даються взнаки культурні відмінності. Вона не розуміє деяких наших усталених традицій. Чому на сімейних зустрічах чоловіки й жінки завжди сидять окремо. Чому я не можу просто так запросити її друзів-чоловіків до нашого дому. Ми вчимося знаходити компроміси, але це буває дуже складно».
Ібрагім, 35 років, підприємець із Катару:
«Східноєвропейські дружини часто не ладнають із моєю родиною. По-перше, мовний бар’єр — моя мати не говорить англійською. По-друге, культурні відмінності — моя дружина обіймає моїх братів при зустрічі, а це в нас вважається непристойним. Родина прямо каже: “Вона не наша”. І це дуже болісно для всіх учасників цієї історії».
Мухаммед, 31 рік, фінансист з Ер-Ріяда:
«Моя дружина Олена дуже сумує за батьківщиною. Узимку їй хочеться снігу, національної домашньої їжі, простого спілкування рідною мовою. Тут у неї майже немає подруг — місцеві арабки з нею не дружать, вважають її чужою. Європейська діаспора тут є, але вона зовсім невелика.
Вона іноді плаче від самотності й каже: “Я дуже люблю тебе, але я постійно почуваюся тут чужою”».
Що кажуть самі європейські дружини?
Анастасія, 28 років, дружина Ахмеда, Дубай:
