«Так, тут дуже комфортне життя — прекрасний клімат, гроші, повна безпека. Але це зовсім не мій світ. Я не можу носити абаю в таку спеку. Не можу спокійно випити келих вина за вечерею в ресторані. Не можу вдягти коротку літню сукню. Моя особиста свобода сильно обмежена. Я погодилася на все це виключно заради кохання. Але треба розуміти, що це жертва».
Марія, 32 роки, дружина Халіда, Доха:
«Мене тут засуджують постійно. Місцеві жінки дивляться зверхньо, вважаючи мене “іноземною мисливицею за грошима”. Інші араби підозрюють у всіх смертних гріхах, мислячи стереотипами: “раз європейка, значить, розпущена”.
Я постійно почуваюся між двома світами. Для співвітчизників я “пішла до арабів”, а для місцевих арабів я назавжди залишуся “чужою”».
Катерина, 29 років, дружина Мансура, Кувейт:
«Перший рік мені було неймовірно важко. Виснажлива спека, незнайома мова, зовсім інша їжа, соціальна ізоляція. Я плакала майже щодня й дуже хотіла повернутися на батьківщину. Зараз я, звісно, звикла. Але це місце все ще не стало моїм домом. Мій дім — там, де я народилася».
Попри всі об’єктивні труднощі, кількість шлюбів між арабськими чоловіками та іноземками з Європи продовжує стабільно зростати.
За даними органів реєстрації ОАЕ, у 2023 році було офіційно зареєстровано понад 3500 таких шлюбів — це на 40% більше, ніж лише п’ять років тому.
У Саудівській Аравії, попри значно консервативніший устрій суспільства, спостерігається такий самий тренд — близько 1200 шлюбів з іноземками щороку, і абсолютна більшість із них — зі східноєвропейськими дівчатами.
Думка соціологів
Доктор Фатіма аль-Мансурі, соціологиня з Університету Шарджі:
