Молода пара, дуже милі люди. Хотіли виїхати за кордон. Він допомагав їм із документами. Усе пройшло гладко.
Вони отримали гроші, поїхали. Принаймні, він так думав. А тепер ось виявилося. Майор кивнув. Записав.
Спитав про довіреність на дачу. Савельєв підтвердив. Так, Дмитро Крилов оформив на нього довіреність. Дата: 15 червня 1995 року.
Попросив наглядати за дачею, поки вони за кордоном. Савельєв погодився. Потім, коли Крилови не виходили на зв’язок кілька років, він вирішив: раз покинули дачу, то можна й продати. Оформив на себе за довіреністю.
Продав у 2002 році. Усе законно. Ольшанський перейшов до головного. Спитав про бетон. Замовлення від 17 червня 1995 року.
Адреса — дача Крилових. Замовник — Савельєв. Навіщо? Савельєв на секунду завмер.
Потім знову усміхнувся. Поправив запонки. Сказав: так, замовляв. Дмитро Крилов попросив.
Вони збиралися утеплювати підлогу на дачі перед від’їздом. Хотіли, щоб будинок не розвалився, поки вони за кордоном. Діма попросив Савельєва організувати заливку: сам не встигав. Савельєв замовив бетон, оплатив.
Діма потім повернув гроші. Ось і все. Майор записав. Спитав, чи є докази, що Діма просив про це. Розписка, запис розмови?
Савельєв розвів руками. Минуло 8 років. Жодних записів не збереглося. Але він пам’ятає точно.
Ольшанський кивнув. Спитав, чи був Савельєв на дачі 18 червня, коли привезли бетон. Савельєв похитав головою. Ні, не був.
Замовив доставку, оплатив заздалегідь. Бетон вивантажили робітники, Діми залили. Сам Савельєв не приїжджав. Був того дня в місті. На роботі.
Алібі. Савельєв замислився. Сказав, точно не пам’ятає, але, найімовірніше, був удома. З дружиною.
Дивилися телевізор. Яку передачу — не пам’ятає. Минуло стільки років. Ольшанський закрив блокнот. Подякував за співпрацю.
Попросив не залишати місто: можливо, знадобляться додаткові запитання. Савельєв провів майора до дверей. Усмішка не сходила з обличчя. Лише очі залишалися холодними.
Ольшанський спустився вниз. Сів у машину. Закурив. Цього разу докурив до кінця. Обіцянка доньці зачекає.
Савельєв брехав. Майор відчував це кожною клітиною. Але довести нічим. Слово проти слова.
Минуло вісім років. Свідків немає. Документи формально чисті. Наступні два тижні Ольшанський і його команда перевернули все, що можна.
Підняли архіви агентства «Новий дім». Угода з продажу квартири Крилових відбулася 20 червня 1995 року. Покупець — сам Савельєв. Оформив квартиру на себе за довіреністю від Крилових.
Довіреність нотаріально засвідчена 15 червня. Нотаріус Віра Павлівна Ситникова. У 2003 році їй 82 роки. Її викликали на допит.
Прийшла насилу, з паличкою. Пам’ять слабка. Угоду не пам’ятає. Печатка її, підпис начебто теж.
Але точно сказати не може. Архіви тих років — хаос. Багато документів утрачені. Перевірити справжність підпису експертиза не змогла.
Надто старі зразки, якість погана. 3 серпня 1995 року Савельєв перепродав квартиру родині Гордєєвих. Ціна — 95 тисяч доларів. Чистий прибуток — 15 тисяч плюс вартість квартири.
Гордєєви не знали про темну історію. Для них це була звичайна покупка. Документи в порядку. Савельєв отримав величезні гроші.
Ольшанський запросив банківські виписки Савельєва за 1995-1996 роки. З’ясувалося: у жовтні 1995-го на рахунок Савельєва лягла велика сума — 70 тисяч. Джерело: продаж квартири Криловим. Офіційно.
У листопаді 1996-го Савельєв купив собі трикімнатну квартиру в спальному районі за 60 тисяч. Решта грошей — на життя, на машину, на інше. Усе легально. Питання: звідки в Савельєва, звичайного рієлтора, такі гроші?
Відповідь: від продажу чужої квартири. Але формально законно. Довіреність є. Підпис є. Нотаріус підтвердив….
